27 жовтня у центрі «Менора» за сприяння  Українського інституту вивчення Голокосту  «Ткума» відбулась презентація нової книги відомого історика, професора Торонтського університету Павла-Роберта Маґочія «Україна: Історія її земель та народів».  За словами видавця книги Валерія Падяка, українська версія «A History of Ukraine: The Land and Its Peoples» побачила світ завдяки фінансовій підтримці канадського бізнесмена з донецьким корінням Джеймса Темертея та американського бізнесмена з мукачівським корінням Алекcа Ровта. Перед Дніпропетровськом такі презентації вже відбулись у Одесі, Миколаєві та Харкові, а попереду чекають Донецьк та Єнакієве.  

Павло-Роберт Маґочій розповів, що його книга подає інформацію про раніше маловідомі або невідомі аспекти українського життя та адресована, перш за все, молоді. У ній «росіяни, поляки, євреї, карпаторусини, кримські татари, німці, румуни, греки та інші розглядаються і розуміються як невід’ємна частина української історії, а не просто як супротивники етнічних українців у їх власній віковій боротьбі за національне виживання». Тому що «у сучасній правовій державі кожен громадянин повинен відчувати, що він чи вона має голос у суспільстві, що усвідомлення існування особи, відповідно з поширенням на існування предків цієї особи, як групи, є правом всіх громадян і визнається як невилучна частина багатозначної дійсності України у цілому». Професор підкреслив, що він політично незаангажований і взагалі іноземець та що питаннями унітарного або федеративного устрою України мають займатися політики, а не історики.

Свої коментарі та зауваження щодо книги висловили доцент Дніпропетровського університету ім. Олеся Гончара  Олег Репан, директор Інституту «Ткума» Ігор Щупак та його науковий співробітник Олександра Леонова. З чимось можна одразу погодитись (наприклад, що ця книга не є унікальною і подібний підхід можна зустріти у працях професора Києво-Могилянської академії Наталії Яковенко, професора Українського католицького університету Ярослава Грицака і навіть у попсовій «Мальованій історії незалежності України» Братів Капранових. Щось є предметом академічних дискусій (наприклад, про участь українських націоналістів у кооператорському русі або про колабораціонізм євреїв у роки Другої Світової війни). А ще щось з’явились у наслідок перекладацьких ляпів (наприклад, що «Маслосоюз» виробляв чомусь не вершкове масло, а  соняшникову олію).

Особисто для мене презентація була цікавою та пізнавальною, а книга «Україна: Історія її земель та народів» займе місце у домашній бібліотеці.

P.S. Дякую Сергію Горностаєву за фото.

У День журналіста України пропоную вашій увазі бліц-інтерв'ю з кримськотатарською журналісткою та громадською діячкою Луїзою Мавлюталієвою.

Антон Коломієць: Луїза, розкажи про повернення твоєї родини до Криму. Ти народилися в Узбекистані або вже в Криму? Чи складно було отримати українське громадянство, знайти житло і роботу?

Кипр вынудили ввести налог на депозиты, заявил в субботу Анастасиадис. Иначе — немедленное банкротство банков, а Кипр не смог бы выплатить 30 млрд евро по застрахованным вкладам на сумму до 100 000 евро, потери же по крупным вкладам Анастасиадис оценил в 60%.

В факте подчинения требованиям внешних кредиторов нет ничего нового. В 1876 г. Британия вторглась в Турцию, чтобы вернуть свои долги, а шестью годами позже с той же целью оккупировала Египет. В наше время оказавшимся на грани дефолта странам условия нередко диктовал МВФ. Еврозона заставляет Грецию, Ирландию, Португалию и Испанию проводить жесткую бюджетную экономию, Греция также была вынуждена реструктурировать гособлигации.

Тернопільська міська рада знайшла заледве не основну проблему міста. Це «складність співпраці міських чиновників з тернополянами, причиною чого є відсутність єдиного місця, де б мешканці міста могли швидко та комфортно вирішувати свої буденні проблеми». Вирішити цю проблему можна, звичайно, виключно побудовою нової мерії. А вгадайте де потрібно побудувати нову ратушу? Правильно – в парку. Взагалі то складається враження, що в Україні є якісь таємні будівельні норми, які забороняють будувати не в парковій зоні.

Ще в романі Т. Драйзера «Фінансист» головний герой Френк Каупервуд будував свою бізнес-імперію, в основному, залучаючи кошти в інвесторів через продаж акцій. Загальне ж керівництво підприємствами залишалось за фінансистом.

В сучасній Україні, де практично все, що можна віддати в приватні руки, приватизовано, дуже доречним було би звернутися до американської класики. Зрозуміло, що є підприємства, приватизація яких, з певних причин, неможлива, але завдяки розміщенню неконтрольного пакету акцій яких можна було би досить непогано підлатати дірку в бюджеті.

Слишком разнообразна наша Украина, чтоб влюбиться в один, единый свой образ, то ли гуцульского хлопця з верховини, то ли шахтера из Донбасса. Слишком различна ее история, чтобы выбирать ей между Ватутиным и  Шухевичем в качестве своих героев. И только либерал способен отдавать дань уважения обоим, видя темные стороны каждого.

Национал-демократы не победят на нашем Востоке и Юге, коммунисты и Партия регионов – на нашем Западе. Обывателю Востока и Юга ничего не остается, как, боясь националистов, идти на поводу у бандитов. Пока либералы не показали ему, что есть современные, цивилизованные патриоты, чья любовь к Украине выходит за этнические рамки. Что именно они есть истинно европейские демократы и патриоты.

Ежегодно угольные «генералы» выпрашивают у правительства тепличные условия для отрасли, а украинские шахты тянут из бюджета миллиарды в виде дотаций и льгот. Аналогичная ситуация наблюдалась и 130 лет назад, однако аппетиты угольщиков тогда были скромнее – они просили всего лишь оградить их от конкуренции с импортом.

Зарождение «донецких»

В 1880-х гг. правительство имперской России ввело серьезные таможенные ограничения на ввоз в страну угля. Это было вызвано лоббистскими усилиями угольных «генералов» Донбасса и Кривбасса, объединившихся в «Съезды горнопромышленников Юга России».

Владельцы шахт и рудников того времени жаловались, что металлургические и чугунолитейные заводы закупают импортный уголь, т.к. даже большие шахты вроде Макеевской и Щербиновской или Центральной (сейчас – шахта им. Дзержинского) не могли конкурировать с более дешевыми и качественными английскими и силезскими (польские земли, входящие тогда в состав Германской империи) углями. Один из известных горных инженеров того времени Аполлон Мевиус уверял, что «начальная стадия этого сложного дела связана с неминуемыми потерями и ошибками, но награда за эти ошибки возможна только при условии могущественной поддержки правительства, которое обычно охраняет любую возникающую в стране промышленность особенными пошлинами в период ее молодости».

Взамен крупный бизнес, как и современные угольные «генералы», прогибался под власть всеми доступными способами. Промышленники не упускали случая «повергнуть к ногам Их Императорского Величества выражение глубоких верноподданеческих чувств» - отслуживая благодарственные молебны и всячески привлекая внимание к ведущей роли власти в «покращенни» промышленности. «Российская каменноугольная и железная промышленность прямо и быстро идет к цели, поставленной правительством, которое установило твердую систему таможенного заступничества» - говорилось в материалах Харьковского Съезда горнопромышленников 1893 г.

Внешнеэкономическое влияние

Однако «твердая система таможенного заступничества» не только не спасла донецко-криворожский углепром от иностранной конкуренции, но привела к таможенным войнам с основными торговыми партнерами страны. Кроме того, резко сократившаяся в 1910-х гг. добыча нефти взвинтила цены на все виды топлива (например, дрова в Москве подорожали на 70%), что даже привело к остановкам меткомбинатов – например, часть Алчевского простаивала месяц.

В 1913 г. Российской империи все равно пришлось отменить таможенные ограничения на уголь. Одной из причин стала позиция Германии, которую уже пару десятилетий раздражали высокие ввозные пошлины на большинство товаров в Россию, и в ответ на повышение импортных пошлин на уголь она существенно ограничила ввоз сельскохозяйственной продукции из России. В результате, российскому правительству пришлось балансировать между интересами отечественной промышленности и немаловажным для страны немецким рынком.

Такие метания привели Российскую империю к подписанию в 1904-1905 гг. с Германией ряда невыгодных торговых соглашений и частично повлияли на выбор Россией союзников при подготовке Европы к переделу территорий, который закончился I Мировой войной.

Спустя 130 лет украинский углепром не может похвастаться эффективностью работы. И если добыча угля все-таки продвигается - хоть и черепашьими темпами (за 10 лет она выросла на 1 млн. т. – с 61, 7 млн. т в 2001 г. до 62,7 млн. т в 2011 г.), то проблемы со сбытом возникают по нескольку раз в год. Фактически, большая часть угольных предприятий и держится исключительно на господдержке. Однако очевидно, что ограничение импорта, госдотации и прочие косметические меры только оттягивают неминуемый социально-экономический кризис в этой отрасли.

Валерия Вольвач UGMK

Статья в российских Ведомостях, на мой взгляд, очень актуальна и в Украине

Депутат-единоросс, бывший директор ФСБ Николай Ковалев предложил новый рецепт борьбы с коррупцией. Чтобы повысить эффективность розыска мздоимцев, он намерен легализовать провокацию взятки и увольнять без уголовного преследования чиновников, поддавшихся на искушение. Депутат сослался на успешный опыт использования такой практики американскими и итальянскими спецслужбами во время антикоррупционных кампаний прошлого века.