З 25 по 28 квітня я брав участь у цікавому заході - семінарі-діалозі "Україна активна: загоєння минулого", який був організований Міжнародною громадською організацією "Основи свободи" і Міжнародним рухом та проходив на о. Хортиця у Запоріжжі. Команда фасилітаторів теж була інтернаціональною та складалася з українців Олега, Олекси, Оксани і Тараса та румунок Діани і Діани, яким допомагала юна перекладачка Даша. Серед учасників найбільше вразили студент-фізик, дописувач української Вікіпедії Євген та активістка кримсько-татарського руху, журналістка Луїза.
На семінарі-діалозі було піднято багато цікавих тем ("Як моє життя відрізняється від життя моїх бабусь та дідусів", "Навички ведення діалогу", "Історичний життєпис", "Обмін думками"), але особисто мені найбільше сподобалися перегляд та обговорення документального фільму Робін Хессман "Моя перестройка" (англ. My Perestroika) та доповідь спеціального гостя Аліма Алієва (компанія "Промова") про цінності українців. З фільму я зробив висновок, що з його героїв справжнього успіху досяг лише Андрій Євграфов - генеральний директор мережі магазинів Café Coton, який на відміну від своїх колишніх однокласників розраховував у житті на себе, а не на державу (комуністичну або демократичну). Алім розповів, що цінностями українців є низький рівень довіри до інституцій, висока потреба у безпеці, терплячість, гнучкість, доброзичливість, патерналізм та небажання нести відповідальність. Краща ситуація з цінностями середнього класу, якому властиві більше гідності, більше раціональності та більше відповідальності.
На заключній сесії всі учасники семінару-діалогу отримали свідоцтво, футболку та книгу життєвих історій "Відпущення", в анотації до якої було зазначено: "Ким би не був твій дід: КДБістом, воїном Червоної Армії чи УПА, чорнобильцем, "афганцем", постраждалим євреєм, польським паном, депортованим кримським татарином, дисидентом, закатованим у ГУЛАЗі, чи слухняною ланкою системи, металургом чи карпатським рукотвором, - він був людиною і прожив життя. Цінності твоїх предків - у твоїй свідомості. Які вони? Можливо, погляди інших геть відрізняються від твоїх, але що ти знаєш про "іншого" у своїй країні? Що лежить у його спадку? Яка історія його роду? Яке оточення і що формувало його погляди? Чому він такий, який він є? І чого можна у нього навчитися? Наша книга дає можливість подумати над відповідями на ці питання".
Наприкінці представниця "Фундації примирення у Південно-Східній Європі" Діана Дамша сказала, що за останні 10 років була в Україні близько 15 разів та організовувала семінари-діалоги у Криму, Закарпатті, Львові та Харкові. На її думку, Україна розвивається подібно до Румунії і спостерігається багато спільного у менталітеті та цінностях українців і румунів, а ці та інші заходи допомогли їй зрозуміти, що в Україні не все так безнадійно, як зображують європейські ЗМІ. Вона зустріла тут багато ініціативних та зацікавлених молодих людей, які зможуть змінити ситуацію в Україні на краще.
