В кінці 2012р. несподівано спливла тема Митного союзу. Йдуть гарячі дебати, чи варто Україні туди вступати. І коли питання з захмарної далечини опускається на економічну землю, головним доказом за вступ залишається ціна на газ.

Можна сказати більше, газ є віссю, навколо яких обертаються україно-російські відносини часів президентства Януковича. Тим не менше, навіть 3 роковина Московського договору не примусила громадськість вспам'ятати, що саме створило проблему, яку влада ніяк ен може вирішити.

Заради ціни на газ був підписаний договір про продовження оренди Севастополя ЧФ РФ на 25 років. Про нього також згажують не часто. Але ж невирішені проблеми минулого псують майбутнє.

Заради зниження ціни на газ ведуться постійні переговори про здачу РФ то авіабудування, то труби. Зниження ціни на газ є тим начком, за який українську владу тягнуть до ТС. Судячи з усього, РФ не дає знижки за якісь дрібниці, не спокушується дружелюбним тоном і гуманітарними подарунками. Російські керівники не приховують своєї мети.

«Москва запропонувала Києву вступити до Митного союзу і отримувати газ за тими ж цінами, що і Мінськ», - говорить директор Департаменту економічного співробітництва МЗС РФ Олександр Горбань. До відома - ця ціна складає 165.5$/1000м3.

«Україна узгодила з експертами Митного союзу ціну газу на рівні 165 дол за 1 тис. куб. м у разі приєднання до союзу », говорить головний переговорник України з питання МС Валерій Мунтіян.

Цілком очевидно, що влада всерйоз має намір домогтися зниження ціни на газ і готова заплатити за це зниження найвищу ціну. Ніякі легальні способи зниження ціни, схоже, влада не розглядає. Тільки тіньової змову, щоб віддати РФ бажано щось менш потрібне.

Є крайні, протилежні думки відносно тієї ціни:

- Нинішня ціна на газ - смерть українській економіці

- Нинішня ціна на газ простим людям байдужа, цікавить олігархів

- Ціна на газ завищена в рази

- Ціна на газ ринкова

- Ціну поміняти не можна

 - Заради зміни ціни треба вступити в МС.

Крайні думки рідко бувають вірними. Так і в даному випадку, вони швидше захищають конкретних політиків і прийняті ними рішення, ніж мають відношення до реальної економіки.

Мета подальшого викладу - показати:

- Ціна на газ не смертельна, але завищена і тяжким вантажем висить на українській економіці, забираючи з неї не менше 4млрд$ щорічно проти ринкової ціни

- Україні не потрібна занижена ціна МС, але український споживач може претендувати на середньоєвропейську ціну, яка нижча від української на 120 $ / 1000м3 без віддачі Севастополя

- Україна повинна припинити дію договору «газ-флот» і домогтися середньоєвропейської ціни легальними юридичними механізмами, як це роблять інші європейські держави, не вступаючи в тіньові змови і всякі союзи.

Тільки таким чином країна зіскочить з гачка, на якому наше керівництво тримає сусідня держава.

Збиток високої ціни на газ для Української економіки.

1. Нафтогаз і бюджет.

За договором з РФ весь російський газ викуповує Нафтогаз. Він же зобов'язаний розрахуватися за нього до 7-го числа наступного місяця. З 2011р. невеликі об'ємивикуповує також хімічний концерн Фірташа. У Нафтогазу немає коштів для цього. Нафтогаз розраховується коштами бюджету або емісії НБУ. Щорічно на це йде мільярди гривень. 

Чому?

Найпростіший приклад - комунальні споживачі. Комунальна енергетика. виробляє тепло і гарячу воду для населення та бюджетних організацій, платить за газ значно менше.

Ціна газу для комунальної енергетики підвищилася в 2010р. до 1309,2 грн/1000м3 (трохи більше 160 $) і більше не підвищувалася.

Україна купувала в 2012г. газ за ціною 415-425 $ / 1000м3. Комунальна енергетика споживає порядка 10млрд.м3 газу, різниця становить десь 2.6млрд. $ Або 21млрд.гр.

Точна цифра відома за 3 квартали 2012р. - «Соціальна діра» склала 14млрд.гр, компенсація з бюджету в жовтні була 3.9млрд.гр за рахунок збільшення дефіциту бюджету. Решта - за рахунок фактичної емісії.

Компенсації з бюджету були й раніше, наприклад, в 2009р. вона становила 3.4млпд.гр.

Ще за часів Тимошенко держава придумало фінансову махінацію - Мінфін випускає державні боргові зобов'язання - ОВДП. Вносить їх до Статутного фонду Нафтогазу. Нафтогаз продає ОВДП банкам за гроші. У банків їх викуповує НБУ, фактично, за рахунок емісії. Коли приходить час розраховуватися з Газпромом, ці ж гривні Нафтогаз віддає НБУ за валюту з валютного резерву. Тобто в одному випадку НБУ виконує емісію, в іншому скорочує валютний резерв.

ОВДП випускаються на 9-12 років по 9.5% річних. Тобто бюджет повинен ці відсотки виплачувати тому банку, який ними володіє. Правда, якщо вони у НБУ, то виплата йде фактично самому собі, тому весь прибуток за підсумками року НБУ перераховує до бюджету.

Треба тільки розуміти, що в такому випадку це ніякий не державний цінний папір, а погано замаскована емісія.

Трохи цифр. На момент укладення Московських договорів УФ Нафтогазу становив 6.165 млрд.гр.

Зараз він становить 49.84 млрд.гр, збільшившись а 3 роки на 43.675 млрд.гр.

Перше збільшення УФ в 2009р. на 18.6млрд.гр було за рахунок бюджету. Решта - за рахунок випуску ОВДП.

Збільшення УФ Нафтогазу зу рахунок ОВДП та бюджету млрд.гр.

Т.ч. чином, для компенсації різниці в цінах в середньому за рік держава виплачувала більш 3млрд.гр з бюджету та більш 14млрд.гр шляхом емісії.

Кількість ОВДП у портфелі НБУ також весь цей період зростала

Важко стверджувати, що весь приоіст ОВДП мав причиною ціну на газ, але доля газа значна.

Загальний борг Нафтогазу 61.8млрд.гр на кінець 3-го кв. 2012р.

Зобов'язання перед банками 27.8млрд.гр (20млрд.гр. Ощадбанк).

31.9млрд.гр - іноземні банки (16 - Газпромбанк, 12.7 - єврооблігації).

Це свідчення важкого і все погіршується фінансового становища Нафтогазу, яке тягне за собою бюджет України в цілому. Дефіцит бюджету збільшується, валютні резерви на 1.1.2013 стали менше 25млрд. $ (3 місяці імпорту) і просвіту не видно, ситуація тільки погіршується.

Україна купила у 2012о. 33млрд.м3 газу в Росії. Переплата в 120$/1000м3 - це втрата 4млрд.$ без будь-яких підстав. Тільки від незграбності (корупційності) української влади.

І тієї, що підписувала збиткові договори. І теперишньої, що не спромоглася їх позбутися. Нездатне на реальні реформи Уряд бачить єдиний шлях вирішення бюджетних проблем - зменшення ціни газу. Але і при проведенні реформ важно збагнути, чому Украина повинна переплачувати.

2. Причому тут прості люди?

Проблема бюджету та резервів стосується не тільки чиновників. Зменшення золотовалютних резервів НБУ тягне падіння курсу гривні. Адже свої резерви НБУ витрачає не тільки на оплату газу, але і на підтримку курсу гривні, коли цей курс падає. Немає резерву, курс буде зростати.

Емісія НБУ – це зростання цін. Проблеми бюджету – це проблеми бюджетників, соціальщиків, пенсіонерів. Це податківці, що вибивають авансові платежі у бізнесу.

Але завищення ціни газу веде і до інших сумних для українців наслідків.

Кажуть, ніби ціна газу повинна бути цікава тільки олігархам. Високу ціну на газ платять всі громадяни України, купуючи хліб, цукор, цемент, цеглу та інші продукти, у виробництві яких беруть участь газові печі.

Частка газу в собівартості продуктів варіює від одного заводу до іншого і змінюється в рік від року і місяць від місяця. У середньому її можна охарактеризувати такими цифрами (2011г. з тих пір газ подорожчав):

Добрива             - 80% у собівартості

Цегла                   - 60% у собівартості

Тепличні овочі  -  60% у собівартості

Цемент               -  40% у собівартості

Крупи (пшенична, гречана, горох, пшоно) - 25% у собівартості

Лаки, фарби     -  20% у собівартості

Скло                   - 20% у собівартості

Цукор                  - 25% у собівартості

Хліб                      - 17% у собівартості

Найголовніше, що ці гроші дістаються не українським виробникам, вони йдуть з України. До чверті заплаченої Вами суми при покупці товарів йде Газпрому.

Ви, як і раніше, вважаєте, що від цього погано олігархам, а не всьому населенню, не українській економіці?

Кажуть, що для населення вистачає українського газу. Факт полягає в тому, що олігархи реагують на зростання ціни газу по-ринковому. Ціна зростає - споживання падає.

У 2005р. з 75млрд.м3 газу, спожитого Україною, 9.5млрд.м3 становив гірничо-металургійний комплекс. (12.7%).

У 2012р. з 55млрд.м3 газу, спожитого Україною частка ГМК - 3.5млрд.м3  (6.4%).

А ось споживання населення і комунальної енергетики не падає.

У середині 2000-х населення споживало порядку 16млрд.м3 газу, ТКЕ - 9 млрд.м3.

У 2011р. населення - 18.4млрд.м3, ТКЕ - 10.9млпд.м3.

Криза або підйом, населення та комунальна енергетика збільшують споживання. і 20млрд.м3 власного газу їм недостатньо.

3. Різна ціна на український і російський газ - джерело корупції.

Технічно дуже складно розібратися, де який газ, бо він знаходиться в одній трубі. Така ж проблема у комунальної енергетики. ТЕЦ виробляє в одному технологічному циклі тепло і електрику. Але газ для них іде за різною ціною. Хоча техпроцес один. Газ між ними ділиться волюнтаристськи, причому від цього поділу залежать реальні грошові проплати.

Далі, тепло йде в будинок. У будинках живуть люди і працюють комерційні фірми. Газ для вироблення тепла для комунальної сфери і для приватного бізнесу коштує по-різному, хоча це одне і те ж тепло. Знову розподіл на основі волюнтаристських рішень. Різна ціна на український і імпортний, комунальний і виробничий газ - джерело величезної корупції.

4. Чи правда, що біда не в цінах на газ а в корупції?

Корупція - головна біда української економіки. Але її наявність не повинно виправдовувати завищені ціни на газ. Наводилися приклади, коли бюджетні установи купують газ дорожче, ніж граничні ціни НКРЕ. 

Дослідження журналістів не завжди достатньо глибокі, тим не менш, наявності дуже високої корупції ніхто не стане заперечувати. Чи скасовує це необхідність зниження ціни на газ? Ні з якого боку. Зрештою, корупційні гроші отримують українські учасники, а оплату за газ - російський Газпром. Твердження, ніби вся проблема в корупції, а газові ціни «чудові і дуже прійнятні".  свідомо чи ні, покриває одне неподобство іншим.

5. Високі ціни на газ стимулюють реформи, енергоекономії?

Як бачимо, високі ціни на газ не змусили владу проводити реформи. Замість цього йде закулісний торг з Росією. Якщо ринковий сектор української економіки скорочує споживання дорожчаючого ресурсу, побутовий та комунальний збільшують, що зайвий раз показує його неринковий характер. Тим не менш, жодних реформ навіть не обіцяють.

Ціни на газ, по якому його купують у європейських країнах, досить високі і стимулюють його економію в умовах ринку. Якщо сьогодні в Європі на спотовому ринку європейські покупці купують газ дешевше, ніж 400 $ / 1000м3, то чому українська влада не може забезпечити українським споживачам аналогічну можливість?

В Європі нижча, ніж в Україні ціна мотивує до економії.

Перешкодою є Московський договір та інфраструктура, що залишилася з радянських часів і орієнтована на покупку газу в Росії. І те, й інше повинна змінити українська влада, якщо тільки вона та суспільство правильно зрозуміють, що саме ця влада повинна.

Твердження, ніби Україні не потрібне зниження ціни до середньоєвропейського рівня також невірно, як і пропозицію увійти до МС заради зменшення ціни газу.

І одне, і інше пропозиції закривають країні перспективу і виправдовують незграбні (якщо не корупційні) дії певних політиків.

Які ціни в Європі?

Формули ціни для різних країн різні і ціни рік від року змінюються. Але в цілому, до нинішнього року Україна була другою в Європі за вартістю газу. Польща мала найвищу в Європі ціна газу - в 2012р. $ 575 за тис. куб. м, але з 2013г. вона знизилася до $ 460 - $ 490 і Україна залишилася країною з найдорожчим газом в Європі. Зниження ціни було результатом подачі Польщею позову в Стокгольмський арбітраж.

Ціна газу для Болгарії з 2013г. знизилася на 20% з 460 до $ 368/1000м3.

Туреччина щорічно продає 6млрд.м3 надлишок газу за ціною 350-380 $ / 1000м3.

Середня ціна російського газу для Європи в 2012р. 405-410 $ / 1000м3.

Для України - 520 $ / 1000м3 з яких 420 - грошима, а 100 - Севастополем.

Спотова ціна в 2012р., в основному, була нижче 400 $ / 1000м3, хоча, звичайно, коливалася протягом року. Але ж Україна купує зимовий газ влітку і до зими зберігає його в своїх сховищах, бо взимку російського газу для Європи не вистачає. Подібна послуга вимагає оплати або додаткової знижки. Але за Московським договором України робить це безкоштовно.

Україні вже почала купувати європейський спотовий га за нижчими цінами, але поки це мізерні об’єми. За 2 місяця 2012р. в Німеччині було куплено 57млн.м3 газу за ціною 425$/1000м3, що трохи нижче, ніж у Газпрому і не потребує віддавати Севастополь.

Тобто Україні не потрібно ціну нижче європейської. Але й платити на 100-150 $ / 1000м3 вище. ніж в Європі, абсолютно не правильно.

Ці 4млрд.$, що Україна віддає Росії через завищену, відносно європейської ціни газу, пішли б на користь хворій українській економіці. 

Україна повинна легально відмовитися від принципу «бери або плати». Зараз вона його не дотримується, але Газпром може в будь-який момент зажадати оплати. Україна повинна знизити ціну до середньоєвропейського рівня. Україна повинна припинити дію договору «газ-флот», продовживши для ЧФ оренду Севастополя не більше ніж на 3-4 роки, протягом яких діяла угода.

Чи можна добитися зниження ціни не торгуючи територією та суверенітетом?

Європейський досвід свідчить, що можна. У 2009-2010 рр.. німецька E.OnRuhrgaz виторгувала значну знижку. У 2011-2012 рр.. «Газпром» знову пішов на зниження контрактних цін на газ в середньому на 10%. Серед інших, знижки отримали компанії GDF Suez, Wingas, SPP, Botas, EdisonSinergieItaliane, Econgas.

На початку 2012 р. Сербія отримала знижку в 12%, тобто зниження ціни з $ 545 до $ 478/тис.куб.м.

В кінці жовтня 2012 чеське підрозділ німецького енергоконцерну RWE - RWE Transgas - оголосило, що добилося в суді скасування штрафів за прописаний в довгострокових контрактах «Газпрому» принцип «бери або плати». Зразки є, українській владі потрібно припинити кулуарні домовленості, торгівлю суверенітетом і територією, а діяти в легальному полі, як це прийнято в Європі. Тоді і ціна буде європейською.

Тільки таким чином можна позбутися газового шантажу, спокус Митного Союзу, увійти в європейський економічний простір, зберегти для економіки мільярди.

Ціни на газ вивчав Влад Харківський