rss
Авторські права - митці та чиновники | Печать |
Середній клас
09.02.2013 22:36

Авторські права в Україні – для авторів чи для чиновників?

 

Історія з авторськими правами в Україні досить буденна. Держава копіюючи розвинені країни приймає закон з добрими формулюваннями. Широкі народні верстви чекають, що зараз держава їх облагодіє. Чиновники та просто спритні люди коло них користуються ситуацією і створюють монополію. Громадські активісти засуджують корупціонерів. З їх допомогою та від мінливості монаршої милості одних чиновників та спритників змінюють інші. Громадські активісти засуджують наступних.

 

Декілька визначень.

 

Що таке Організація колективного управління (ОКУ)Це неприбуткова організація, що створена самими авторами для опікування своїми правами. Такі організації заключають договори з авторами, виконавцями, ресторанами, театрами та ін. Вони збирають кошти за виконання творів своїх авторів, перераховують їм зібрані суми, залишаючи собі 20-30% на виконання функцій управління. На сьогодні в Україні зареєстровано 15 таких організацій.

 

Кому платять авторську винагороду? Авторам музики, текстів.

 

Кому платять за суміжні права? Виконавцю та виробникам фонограм.

 

Хто сплачує авторські винагороди? Кафе, бари, ресторани, торгові центри, телеканали, в тому числі кабельні, радіостанції, організатори концертів, спектаклів, вистав - щомісяця.

 

Скільки сплачують? При публічному виконанні фонограм -1% від доходу закладу - за авторські права і 1% від доходу - за суміжні права. Можлива договірна сплата.

 

Охорона авторських прав в Україні має давню історію.

 

За часів СРСР авторськими правами опікувалося Всесоюзне агентство авторських прав (ВААП). Незважаючи на тоталітарний контроль над текстами та репертуаром, митці згадують про ті часи з ностальгією: за авторську винагороду можна було пристойно жити, не піклуючись про інші джерела доходів, що є «головним болем» майже всіх творчих людей сьогодні, вважають народні артиста України Олександр Злотник та Лесь Танюк (далі буде використаний їх матеріал «Автори про своє»).

 

Насправді, ВААП було напівдержавною структурою, значною мірою залежною від соціуму авторів. В пострадянській Російській Федерації на початку 90-х Указом Президента РФ його було реорганізовано в громадську організацію «Российское авторское общество».

З набуттям незалежності нашою країною, авторська винагорода продовжувала збиратися українським відділенням ВААПу, допоки 1992 року не вийшла Урядова постанова № 152 про створення на базі цієї структури Державного агентства з авторських і суміжних прав при Кабінеті Міністрів України (ДААСП). Отже, якщо Росія пішла шляхом Польщі, Чехії, Угорщини та низки інших країн, повністю роздержавивши структуру збору авторської винагороди, в Україні вона стала державним органом (органом виконавчої влади).

 

Тільки 23.02.1994 року набув чинності Закон України «Про авторське право і суміжні права», який заклав правові засади створення організацій колективного управління саме суб’єктами авторського права і суміжних прав.

 

Українські автори не стали користуватися правом, що його надав новий закон, утворювати власні громадські колективні організації, як це відбулося практично в усьому цивілізованому світі. Перша і довгий час єдина громадська колективна організація виконавців - Об’єднання «Оберіг» була зареєстрована лише у 2002р.

 

ДААСП залишався фактичним монополістом збору авторської винагороди, допоки не з’явився Указ Президента України від 13 березня 1999 року № 250/99 «Про зміни у структурі центральних органів виконавчої влади». Агентство перетворилося на Департамент, а Указ Президента України від 15 грудня 1999 року № 1573 ліквідував і Департамент, включивши його у склад Міністерства науки і освіти (МОН).

 

Стверджують, що у процесі ліквідації Департаменту з його рахунків зникли 250т.$

 

Тільки 7.06.2000 року МОНом було засновано Державне підприємство «Українське агентство з авторських і суміжних прав» (ДП УААСП), яке у своїй поточній діяльності підпорядковувалося Державному департаменту інтелектуальної власності (ДДІВ). Оскільки авторська рада при ДП УААСП мала виключно дорадчі функції, а директор діяв згідно статуту на засадах єдиноначальництва, то підприємство не відповідало приписам нового закону – воно не було за фактом організацією колективного управління. І хоча формально підприємство не було наступником скасованого Департаменту, авторам та платникам було оголошено, що відбулася просто реорганізація. Так само було сказано і міжнародній спільноті для членства в Міжнародній конфедерації авторських і композиторських товариств CISAC, що об'єднує 222 авторсько-правових товариств у 118 країнах світу.

 

Закон і світова практика дозволяє збирати авторську винагороду і за відсутності договорів, але перераховувати зібрані суми авторам. ДП УААСП збираючи гроші за виконання творів авторів, що не мали з ним договору не перераховував їм кошти, що виявила перевірка Рахункової палати ще у 2007р.

Так, наприклад, наприклад, композитор Неоніла Лагодюк, не бажаючи виходити з обраної нею організації колективного управління, не отримала своєї авторської винагороди, яку сумлінно сплачує в ДП УААСП Національна філармонія України.

 

Генпрокуратура 21.02.2007р. вносить протест на рішення про створення ДП УААСП.

 

18.01.2003 року виходять Урядові постанови № 71, № 72 про встановлення ставок винагороди за використання фонограм, відеограм, зафіксованих виконань, а також творів. Перша з цих постанов стала потужним поштовхом для створення організацій колективного управління у сфері суміжних прав - прав виконавців, виробників фонограм і відеограм. Окрім вже існуючого Об’єднання «Оберіг» (та, номінально, регіональної організації «Агентство охорони прав виконавців», що поки що залишається непомітною на ринку збору винагороди), ДДІВ видає свідоцтва організацій колективного управління зразу двом організаціям - Об’єднанню підприємств «Український музичний альянс» (УМА) який збирав кошти з телеканалів, радіо, імпортерів і виробників дисків та флеш-накопичувачів, та Об’єднанню підприємств «Українська ліга музичних прав» (УЛМП), який збирав авторські з кафе, барів, ресторанів, ТРЦ, супермаркетів. Засновники цих організацій представляли інтереси закордонних авторів.

 

На початку  2003 року Верховною Радою приймається Цивільний кодекс України, який набував чинності з 1.01.2004 року. Норми Цивільного кодексу чітко встановлювали низку понять, з яких, зокрема, випливало, що засновники УМА і УЛМП не були тими належними особами, - суб’єктами права, - яким законом надавалися повноваження створювати організації колективного управління. Але, це не зупинило ДДІВ наділити окрім громадського об’єднання «Оберіг» також й УМА та УЛМП додатковим статусом уповноважених організацій згідно статті 43 Закону, що передбачало практично необмежене право збирати винагороду у сфері суміжних прав.

 

Рішення ДДІВ надати водночас трьом організаціям абсолютно однакові повноваження у сфері суміжних прав без встановлення «правил гри» призвело до конфронтації між засновниками УМА та УЛМП з одного боку та «Оберіг» - з іншого. Трирічна боротьба за ринок суміжних прав привела до зняття у грудні 2006 року «Оберіг» з переліку уповноважених організацій. Натомість, 2009 року, ДДІВ перепризначив УМА та УЛМП уповноваженими організаціями згідно наказу МОН від 22.12.2008 року № 1175. На сьогодні, у результаті ініційованих «Оберегом» судових справ, має місце:

 

- призупинене для застосування до розгляду справи у Вищому адміністративному суді України рішення суду другої інстанції про незаконність позбавлення «Оберіг» статусу уповноваженої організації,

 

- рішення Вищого адміністративного суду України про скасування наказу № 1175, як незаконного,

 

- прийнята у впровадження Вищого адміністративного суду України позовна заява про незаконність визначення УМА та УЛМП уповноваженими організаціями.

 

При цьому, у травні 2012 року відповідним Рішенням Державної служби інтелектуальної власності України, УЛМП також позбавлене статусу уповноваженої організації.

 

Тобто на сьогодні немає уповноважених організацій взагалі і до власників тих самих кафе звертаються одразу кілька організацій колективного управління з пропозицією платити їм, а власники не знають, з ким мати справу, щоб їх потім не штрафували.

 

УМА залишився уповноваженою організацією, але тільки в сфері збирання і розподілу коштів від відрахувань виробниками та імпортерами обладнання і матеріальних носіїв, із застосуванням яких у домашніх умовах можна здійснити відтворення творів і виконань, зафіксованих у фонограмах і (або) відеограмах.

 

На думку учасників ринку, ці організації втратили свій статус разом із зміною керівництва країни та Міністерства. Новий Міністр мав інших улюбленців.

Не кращою була ситуація й у державному управлінні сферою авторського права. Багаторічні вимоги міжнародної спільноти роздержавити організацію управління авторськими правами, призвели до намагань Держдепартаменту перетворити держпідприємство на громадську організацію. Реально цей процес розпочався з приходом у травні 2007р. на посаду Голови ДП УААСП екс-нардепа, бізнесмена у сфері нафто-газового бізнесу, Леоніда Пєшковського. Була створена приватна організація «Українське агентство з авторських прав» як правонаступник ДП УААСП. Але воно не запрацювало.

 

В той же час Держпідприємство перед банківською кризою знімає гроші з депозитів в різних банках (де вони були під 9-10% річних) і перекладає їх в од­ну з фі­лій Євро­пей­сько­го бан­ку роз­вит­ку і за­ощаджень, який згодом став бан­к­ру­том. 12.8млн.гр. зібраних авторських винагород були втрачені.

 

А що робили творчі кола?

 

Вони жаліються голові Комету ВР з питань науки та освіти В.Полохало. Той ініціює парламентські слухання. КРУ, ГоловДержслужба і ГПУ констатують - ДП УААСП не повинен збирати авторську винагороду. Відомий спі­вак і ком­по­зи­тор С. Ва­кар­чук на парламентських слуханнях на­го­ло­сив: «У сфе­рі ін­те­лек­ту­аль­ної влас­нос­ті пов­ний ха­ос, і не по­бо­ю­ся цьо­го сло­ва, бан­ди­тизм». Авто­рів та твор­ців без­кар­но гра­бу­ють, а вла­да не ре­а­гує.»

 

Проти попереднього голови Держслужби М. Паладія порушено кримінальну справу.

 

Наступні кроки влади.

 

24.01.2011 року ДДІВ ставить на облік дві нові організації колективного управління  -  Приватну організацію «Організація колективного управління авторськими і суміжними правами» (ОКУАСП) та Приватну організацію «Українська ліга авторських і суміжних прав» (УЛАСП).

 

Під час отримання авторами власної винагороди в ДП УААСП, їх інформують, що підприємство незабаром буде ліквідоване чи то реорганізоване і, тому, автору варто переукласти договір на управління його майновими правами у подальшому з іншою конкретною організацією -  ОКУАСП. При цьому, авторам зразу ж пропонується підписати вже підготовлений бланк договору з ОКУАСП. Коли ж окремі автори звертаються до керівництва ДП УААСП з запитанням, чи насправді організація має ліквідуватися, ця інформація не підтверджується.

 

Стосовно ПО ОКУАСП, згідно п.15 статуту, Наглядова рада (а, не передбачена статутом Авторська рада, яку наділено лише «бутафорськими» повноваженнями) має усі ключові повноваження колективного управління авторськими правами - призначення та звільнення директора, визначення розмірів (ставок) авторської винагороди, вирішення інших фінансових та організаційних питань тощо. При цьому, до складу Наглядової ради згідно п.п. 15.1 статуту, можуть входити виключно засновники ПО ОКУАСП.

 

На веб-сайті ОКУАСП розміщено інформацію, що ця організація самостійно збором винагороди авторів не займається: дану функцію замість неї виконує інша організація - УЛАСП. Заслуговують на увагу також той факт, що ОКУАСП і УЛАСП утворено в один день, за однією юридичною адресою группою спільних засновників - чотирма не відомими бізнес-структурами.

 

ДП УААСП, останні два роки працює у взаємодії саме з УЛАСП, уклавши з цією організацією 20.01.2011року договір на право збору винагороди авторів одне одного та, упродовж півтора років не отримавши за цим договором жодної авторської копійки. Після цього укладається новий договір на збір УЛАСПом авторської винагороди з платників ДП УААСПу на умовах 30% комісійних лише за збір винагороди, при тому, що у договорах ДП УААСП з авторами передбачено лише 20% комісійних за збір, розподіл та виплату винагороди. А, перший заступник голови Держслужби інтелектуальної власності Янов О.В. з 20.01.2011 року і по сьогодні спрямовує державних інспекторів інтелектуальної власності спонукати платників укладати договори виключно з УЛАСП.

 

18.09.2012 року в.о. голови Держслужби Яновим О.В. було видано наказ № 579-Н» щодо підготовчого етапу ліквідації Державного підприємства «Українське агентство з авторських і суміжних прав». Графік ліквідації ДП УААСП розрахований до 01.04.2013 року.

 

Після видання наказу ДП УААСП відмовляється укладати договори з авторами та користувачами авторського права  (дозволяється продовжувати підписувати договори лише з телеканалами, радіостанціями та кінотеатрами), при цьому всім авторам, бажаючим підписати договір з ДП УААСП,  наполегливо пропонується передати в управління свої майнові права лише ОКУАСП.

 

ДП УААСП вже втратило приміщення та досвідчений трудовий колектив. Водночас, повна ліквідація ДП УААСП прямо зараз була б злочином проти авторського права. Адже, на даний момент інші українські організації колективного управління не мають, на відміну від ДП УААСП,  договорів з аналогічними закордонними організаціями. На сьогодні ДП УААСП представляє інтереси понад 6 тисяч українських авторів, а також інтереси більш ніж 2,5 мільйонів іноземних авторів, правами яких на території України управляє ДП УААСП на підставі договорів з відповідними іноземними авторсько-правовими організаціями.

 

Авторів – членів ДП УААСП запевняють, що після майбутньої ліквідації ДП УААСП, ОКУАСП буде його правонаступником і з нею вже сьогодні треба пере підписувати договори. В останній час автори відчули, що треба щось робити самим.

 

24.12.2010р. авторами створено організацію колективного управління правами «Всеукраїнська Ліга авторів».

 

7.11.2012 року з ініціативи та за участю членів Національної спілки композиторів України і Національної спілки театральних діячів України відбулися установчі збори нової авторсько-правової організації - «Спільнота авторів України», членами якої вже сьогодні є  Софія Майданська, Леся Дичко, Неда Неждана, Ігор Щербаков, Ярослав Верещак, та десятки інших провідних митців музичної і театральної сфери. Головою САУ обрано композитора Івана Тараненка.

 

Останні події.

 

У листопаді 2012р. Миколу Паладія знято з посади Голови Державної служби інтелектуальної власності. Його зам Янов, якого звинувачували у передачі ресурсів від державного підприємства до ОКУАСП і вважали креатурою міністра Табачника, не став його наступником. На посаду був призначений фаховий юрист Микола Ковиня.

Правда перемагає? Але учасники ринку та громадськість не поспішають радіти. Вони побоюються, що новий керівник – «людини Сім’ї» і перекрутить ринок на її користь.

 

Хоча розголос і пригальмував подальші дії. Учасники чекають.

 

Який з цього висновок?

 

З 1994р. Закон дозволяв митцям створювати свої організації колективного управління. Але вони їм не користувались. Всіх задовільна ситуація, коли авторські винагороди незаконно збирала державна організація.

 

Вона на свій розсуд розподіляла гроші, залишаючи собі певну частину, люди обурювались, але своєї організації не створювали.

 

Можливостями та відсутністю конкуренції скористались чиновники та їх оточення. Так було із всіма українськими ринковими реформами.

 

Найгірше в цій ситуації те, що ті митці, які намагаються скористатися законом і створити свою організацію, залишаються наодинці з державними монополістами і відчувають на собі міць державних важелів в нечистих руках.

 

Адже широка громадськість не підтримує їх, апелюючи до Держави приборкати корупціонерів та сплачувати їм зібрані кошти. А не підтримувати чесну конкуренцію. Створені різними митецькими колективами організації також слабо підтримують одна одну. Вони не домовляються між собою про правила гри, не протистоять єдиним фронтом державному монополісту, не домовляються з міжнародною конфелерацією CISAC. 

 

Про підтримку цих організацій опозицією чи громадськістю взагалі не йдеться. От і маємо. Замість громадського суспільства боротьба чиновників та їх оточення за місце біля годівниці.

PS Про подальші події та коментар від КУО "Оберіг" читайте далі

 

Комментарии 

 
+2 #7 artman 22.02.2013 23:47
Пане Ігоре, збирати винагороду на підставі радіорейтингів, дійсно, можна хіба з водіїв громадського транспорту До речі, ваша організація над цим працює? Проте ваш спосіб також бажано було б вдосконалювати, щоб не було "шахтарських днів", з приводу яких лунають застереження.
Цитировать
 
 
+2 #6 artman 22.02.2013 23:39
Пане Ігор, тут з вами не можна не погодитись - визнання України піратом номер один на фоні масового піратства в Росії і Китаї не може не викликати обурення своєю неспівмірністю. Очевидно, це результат лобізму тих представників, про яких ви говорите і які намагаються підім`яти під себе увесь ринок. З іншого боку, це зовсім не виправдовує абсурдні дії держслужби, яка близько року не може дати відповідь на питання уповноваженої організації і вже тривалий час блокує цілком обгрунтовані намагання Оберегу захистити свій статус. Якщо б ми з вами не знали про які "ображені" організації йдеться і їх засновників, то можна було б цілком виправдано читати звіт IIPA як такий, де "переслідуваною організацією" слід вважати саме Оберіг.
Цитировать
 
 
+1 #5 Ігор 17.02.2013 16:57
Власне й проблема з т.зв. "лкгальними" ОКУ!!!Основа конфлікту-у самому походженні цих організацій-приватні та громадські!Це продовжується ще з 2003 року...А т зв. "рейтинги радіостанцій"....ЯКИЙ ,ПОВАЖАЮЧИЙ СЕБЕ РЕСТОРАН БУДЕ КРУТИТИ РАДІО????А різниця між музикою в рестораціях та проплаченим "музоном" на ФМ колосальна-як небо і земля!Тому й іде "війна".
Про корупційну складову...Читайте відповідб С.Ступака-там все є.А про "піратство" України ...просто смішно читати!Китай та Росія що?????Ми найгірші????Просто "...хочєтся мнє кушать",а вірніше,грошей від наших підприємців хочеться американцям.І скажу.що претензії багато в чому обгрунтовані.Ну то-прапор в руки,довбайте "своїх" представників,в сі знають,у ЯКИХ ОКУ вони є співвласниками! !!!
Цитировать
 
 
+4 #4 artman 15.02.2013 00:39
Тож висновок наcправді дуже простий: авторам необхідно навчитись співпрацювати, ОКУАПам чесно і прозоро працювати, а державі забезпечити справедливі конкурентні умови для усіх учасників ринку.
Цитировать
 
 
+3 #3 artman 15.02.2013 00:38
І питання не лише в тому, що одна організація розподіляє кошти на основі радіо плей-листів, а інша - на основі плей-листів закладів, в яких лунає музика. За сучасних обставин, обидва механізми мають свої суттєві недоліки і податливі на зловживання.

Відтак, основне питання у відсутності довіри, бо жодна організація не демонструє відповідних стандартів прозорості діяльності.

Відомо, що, окрім корупційних механізмів, які насаджуються ринку останні три роки, легітимні організації (які мають дійсне відношення до музичного бізнесу) також підривали довіру до себе і ставали навіть об'єктом міжнародної критики, зокрема в справі сприяння інтернет-піратам (відома справа МР3фієста).
Цитировать
 
 
+3 #2 artman 15.02.2013 00:37
Через усі ці корупційні оборудки в програші залишаються, очікувано, автори. Втім, основний тягар відповідальност і за такий стан справ несуть саме вони за власну нездатність самоорганізуват ись і відстояти власні інтереси.

З кожним роком в країні збирається щораз більше коштів із закладів ресторанного бізнесу, однак, як ми всі переконуємось, української музики стає щораз менше в мовленні радіо і тб. Це лише непряме свідчення того, що гроші йдуть "повз касу".
Цитировать
 
 
+2 #1 artman 15.02.2013 00:10
В дійсності, основні на сьогодні українські ОКУАПи не були створені авторами, а видавцями, і, насправді, вони переслідують інтереси часто протилежні до інтересів авторів. Сфера збору роялті усі роки була наскрізь пронизана корупцією, і не лише на рівні міністерства освіти. Навіть на цьому корупційному фоні, останні 3 роки відзначаються безпрецедентним правовим безміром і це незаперечний факт, який стає постійним об'єктом уваги іноземних організацій правовласників. Минулого тижня Україна була визначена піратом номер 1 у світі - в першу чергу через маніпуляції довкола організацій колективного управління авторськими правами.
Цитировать
 

Добавить комментарий


Защитный код
Обновить