Державні люди приймають закони та постанови, щоб покращити людям життя. Зокрема, вони кажуть, що дбають за підприємництво, створюють йому умови. А ще вони допомагають невеликим приватним підприємствам на селі та стримують великі агрохолдінги, що мають багато земель та не сприяють розвитку села.

На справді ж невеликим підприємтсвах все гірше, а великим холдінгам - все краще. До всіх державних рішень найкраще пристосовуються великі бізнеси, зокрема агрохолдінги чи близькі до влади. Вони від тих рішень тільки збільшуються та квітнуть. А невеликі – отримують збитки та закриваються.

Як це відбувається видно з прикладів, що їх навів власник приватного сільськогосподарського господарства з Рівненщини Володимир.

Хазяйство пана Володимира вимушено було за свій рахунок платити пенсію 5 колишнім трудівницям. Для невеличкого господарства це виявилося не підйомним тягарем. Але такий в нас, виявилось, закон. І це - тільки 1 приклад.

В законі України „Про пенсійне забезпечення” є стаття 13, яка дозволяє достроковий вихід на пенсію працівникам окремих галузей.  

Так, пункт «в» цієї статті дозволяє вихід на пенсію після досягнення 55 років чоловіків, що працювали не менше 20 років трактористами-машиністами при загальному стажі роботи не менше 25 років.

Пункт «г» цієї ж статті дає право виходу на пенсію після  досягнення 50 років жінкам, що працювали не менше 15 років трактористами-машиністами чи машиністами будівельної техніки при загальному стажі роботи не менше 20 років.

Пункт «д» дає право виходу на пенсію після досягнення 50 років жінкам, що не менше 20 років пропрацювали доярками та свинарками і виконували норми виробітку, що встановлені Кабміном – ця норма діє і сьогодні, коли всі господарства приватні!

Пункт «е» дає право виходу на пенсію після досягнення 50 років жінкам, що не менше 20 років пропрацювали на вирощуванні тютюну.

Зверніть увагу – сусідні пункти, схожі пільги, але всі різні. Дояркам треба виконувати норми, іншим – не потрібно. Десь вказаний стаж роботи, що дає право на пільги, десь – ні. А де вказаний, він може бути і 15, і 20 років.

А от пункт «ж» дає право дострокового виходу на пенсію жінкам, які працюють у  сільськогосподарському  виробництві та виховали п'ятеро і  більше  дітей,  -  незалежно  від  віку  і трудового стажу.

У Прикінцевих положеннях Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” ця норма конкретизується – право на достроковий вихід на пенсію мають жінки, які народили п’ятеро або більше дітей і виховали їх до шестирічного віку, і матері інвалідів з дитинства, які виховали їх до цього віку після досягнення 50 років та за наявності не менше 15 років страхового стажу.

За чий рахунок виплачується дострокова пенсія? Ті самі прикінцеві положення зазначають: «особам,  пенсії  яким  призначені відповідно до пунктів "в"-"е" та "ж" статті 13 Закону України "Про пенсійне  забезпечення" - за рахунок  коштів  Державного  бюджету  України  до  досягнення пенсійного  віку».

Тобто, держава вважає за необхідне стимулювати зайнятих у цих професіях людей і витрачає гроші на пільгові пенсії для них. Але в наших законодавців ніколи так просто не буває. Те що один закон дає, інший забирає.

Інший - Закон України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» вимагає від підприємств, на яких працювали ці пенсіонери, платити податок в розмірі 100% від фактичних затрат на виплату та доставку пенсій цим працівникам. Виключення – тільки для підприємств на фіксованому сільгоспподатку. Тобто, фактично, пенсії пільговим пенсіонерам сплачуються за рахунок сільського підприємства. Між іншим, чоловікам – на протязі 5 років, а жінкам – вже на протязі 10. Бо пенсійний закон змінено, а пільги всі залишились.

Скільки це?

Для господарства пана Володимира пенсія 5-ти колишніх трудівниць – 7.5т.гр у місяць, або 90т.гр на рік. Для великого агрохолдінгу, мабуть, крапля у морі. А для невеликого господарства – майже весь прибуток за рік. Не випадково в районі вже закрились 6 приватних господарств – виробництво втрачає сенс. І головне – виявляється, можна не платити, якщо господарство – на фіксованому податку. Але для цього доля аграрної продукції у реалізації має бути не менше 75%. Тобто, щоб не платити пенсії колишнім працівникам, господарство не повинно займатися переробкою, торгівлею своєї продукції.

Чому? Державі погано, коли підприємець сам вирощує продукцію, сам переробляє і сам продає? Держава каже, що стимулює переробку аграрної продукції виробниками. А насправді, карає за це.

Трохи цифр

За 2012р. сума призначених місячних пенсій жінкам, які працювали в сільськогосподарському виробництві та виховали п’ятеро і більше дітей складає по Україні 33 253,9 т.гр.

Найбільше у Поліссі - там, де більше багатодітних родин. У Рівенській області 4 775 т.гр., у Волинській 3 653 т.гр. У всіх інших областях менше 2 млн.гр. Тобто найбільше ця проблема зачіпляє саме ці 2 області, де немає великої кількості землі, а тому й великих агрохолдингів. Села великолюдні., без переробки сільське господарство не виживе. Воно й не виживає. Господарства закриваються, а ті, що ще працюють, не приймають більше на роботу матерів з дітьми. Це для них такий захист від держави?

Підприємства закривають переробку, щоб укластись у 75% реалізації аграрної продукції. Так господарство пана Володимира закрило кондитерський цех та пекарню.

Скільки збирає Пенсійний фонд податку на пільгові пенсії? Нажаль, окремо по пенсіям багатодітним матерям (тобто призначені на підставі п. 13 «ж» закону «Про пенсійне забезпечення») облік у ПФ не передбачений. Пенсійний фонд надає загальну цифру по пп.  «б» - «ж» і в нього виходить 1 млрд. 278 млн. 261.5 т.гр. Вони враховані в бюджеті ПФ в графі Інші надходження.

Але у цих даних роль пенсій багатодітних матерів мізерна, бо там враховані пенсії шахтарям та іншим працівникам, з шкідливими умовами виробництва. В усякому разі, не більше 33 млн.гр по країні. А насправді, значно менше, бо хазяйства закриваються чи переходять на фіксований податок, щоб не платити цих коштів. Це не ті гроші, заради яких можна шкодити розвитку сел. та господарств. Працювали б в хазяйстві пана Володимира кондитерський цех та пекарня, він би приніс до бюджету значно більше. Але він би платив до бюджету з прибутків, а не зі збитків, як зараз.

Це тільки одна, найбільш вражаюча проблема. А їх багато. Як і в разі з ЧП – як тільки господарство не вкладається у вимоги фіксованого податку, до нього вимоги як до великого агрохолдінгу. Сплачувати повністю ПДВ, податок на прибуток, вести бухгалтерську документацію в повному обсязі. Коли прибутку немає, платити треба авансом все одно. Незаконні вимоги податківців кожен раз треба оскаржувати у суді, а у наступний місяць знов. Але в нього не має таких ресурсів вести документацію, позиватися до суду, платити великі податки так ще й пенсії пільговикам.

Перші спостереження:

1. Перелік професій, які дають право на пільгову пенсію, та умови надання не мають жодної логіки. Є велика кількість шкідливих професій, які в перелік не потрапили. Тобто, хто зміг пролобіювати, ті й отримали пільги.

2. Немає жодного сенсу в тому, що сільськогосподарські підприємства сплачують кошти на пільгові пенсії жінкам, що виховали 5 чи більше дітей.

Якщо на пенсію виходить тракторист, вчений чи шахтар, то вони працювали за фахом на користь своїх підприємств певний час і потім ці підприємства сплачують їм пільгові пенсії. Але ж діти трудівниці не працювали на сільськогосподарське підприємство. Діти потрібні всьому суспільству, а не окремому господарству.

3. Чому за роботу саме у сільському господарстві дають пільгову пенсію, а за роботу на скляному заводі, на будівництві, на залізниці – ні?

Подальші висновки:

1. Жодного державного розрахунку в законодавців не було. Виплати переклали на тих, на кого змогли. Хто не зміг відбитися. Чи можна це називати політикою, що направлена на допомогу сільському господарству, невеликим підприємствам?

2. Не можна приймати закони, які комусь дають пільги, а в когось віднімають. Бо єдине правило призначення тих пільг: хто зміг, той отримав, хто не зміг ухилитись, той або сплачує, або закривається. Таке державне регулювання – один з головних чинників стримування економічного розвитку країни.

3. Для бюджету буде непомітно, якщо згадку про п.13 «ж» приберуть з ст..2 абз.4 закону України  «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» і з сільгосппідприємств не будуть стягувати податок на пільгові пенсії для працюючих в них матерів. Бо це ані з моральної, ані з економічної точки зору не правильно.

4. Для бюджету буде тільки користь, якщо вимоги про 75% реалізації аграрної продукції для роботи на фіксованому податку зменшать до 50%. Це допоможе невеликим сільським підприємствам стати прибутковими не на словах, а на ділі.

Головний висновок:

Втручання держави у економічні стосунки – на користь великим бізнесfм і згубнj для малих, незалежно від того, які цілі таке втручання декларує. Бо якщо таке втручання щось вимагає від бізнесу чи щось забороняє, то великим значно легше до тих вимог пристосуватись, ніж дрібним, в них для цього є більше ресурсів та кваліфікованих фахівців.

Чим менше такого втручання, тим менше олігархів і тим краще для простих людей і економіки.

Пільги та виплати вивчав Влад Харківський