Держкомстат навів показники інфляції за 2011р. Цифри настільки відрізняються від реального росту цін, що громадськість втратила до них цікавість, а фахівці більше не зважають на них у своїх судженнях.

Більшість інших даних Держкомстату близькі до реальності і враховуються фахівцями. Чому інфляції так не пощастило?

За даними Держкомстату споживчі ціни на товари та послуги в грудні 2011г. зросли до грудня 2010р. на 4.6%, у т.ч. на продукти харчування – на 1.7%. Оскільки важко знайти того українця, який би у грудні 2011р. витрачав на продукти харчування лише на 1.7% більше за той самий набір товарів, цікаво подивитись, які змінились, на думку ДКС, ціни на окремі товари. Виявляється, найбільше подорожчав хліб – на 13.5%, безалкогольні напої – на 13.7%, кондитерські вироби з борошна – на 8.6%, з цукру – на 10.4%, макаронні – на 9.4%, яйця – на 9.3%, риба – на 9.9%, м’ясо – на 9.8%, олія – на 10.9%. А невисокі цифри інфляції забезпечили здешевлення овочів на 44.1%, цукру на 20.1%, фруктів на 3.6%. За опублікованою методикою ДКС, овочі дають порядка 8% загальної суми продовольчих товарів, цукор – менше 4%. У той же час м’ясо дає 25%, хліб 9.5%. Як в результаті вийшло здороження на 1.7% - ДКС знає.

Серед інших товарів та послуг на думку Держкомстату, комунальні послуги за рік здорожчали на 11%, одяг та взуття на 1%, алкоголь на 8.8%, транспорт на 20.9%, ресторани та готелі – на 7.2%. І все це разом призвело до інфляції в 4.6%.

Інфляція за рік дещо вища – 8%, у т.ч. по продуктах харчування – на 6.4%. Реально люди сплачують гроші весь рік (а не тільки у грудні), тому саме ці показники важливі. Але політики оперують цифрою грудень до грудня. Мабуть тому Держкомстат її занижує найбільше.

Ціни у грудні до листопада за думкою Держкомстата, зросли на 0.2%, на продукти харчування – також на 0.2%. Ціни на яйця зросли на 9.6%, але зменшились: цукор – на 6.3%, хліб – на 0.6%, макаронній вироби – на 0.5%, рибу – на 0.1%, олію – на 0.7%, фрукти – на 0.7%. Цікаво, що ціни на фрукти і у листопаді зменшились на 2.5% У цей час зникли з продажу місцеві сливи, замість них продаються імпортні в 2 рази дорожчі. Суттєво подорожчали яблука, виноград. Звідки здешевлення у статистиці? Але, відповідають фахівці, подешевшали, імпортні мандарини та банани. От така статистика…

Інші статистичні показники.

Ціни виробників промислової продукції за тими самими даними Держкомстату зросли з грудня 2010р. до грудня 2011р. на 14.2% (у грудні до листопада зменшились на 1.6%).

Так, наприклад, ціни виробників харчових продуктів збільшились з грудня по грудень  на 9.4%, у т.ч. м’яса на 15%, молока – на 12.9%.  Середні ціни реалізації сільськогосподарської продукції за 11 місяців 2011р.збільшились на 15.2%.

За рахунок чого споживчі ціни на харчі збільшились лише на 1.7%? Торгівля у збиток працює чи імпорт подешевшав?

А ще Держкомстат дає показники зростання роздрібної торгівлі.

За 2011р. продано товарів на 674723.1 млн.гр., або у порівняльних цінах на 14.7% більше, ніж у 2010р. А у 2010р. було продано товарів на 529883.2 млн.гр. тобто на 27.33% менше, ніж у 2011р. Таким чином, індекс цін роздрібної торгівлі складає 11%. Ця цифра значно краще узгоджується з відчуттям покупців. У той же час цифри інфляції - .4% продукти харчування, 1.6% - одяг та взуття і 2.9% побутові товари не узгоджується ніяк.

Порівняємо з цифрами минулих років.

Ясна річ, показники рахуються різними методиками, тому співпадіння бути не може. Але тенденції мають бути схожими, бо інакше навіщо такі методики?

Ми бачимо, що з 2007р. цифри корелюють між собою. Так, у 2007р. індекс росту цін у роздрібній торгівлі вийшов 9.05, ндекс Держкомстату по продуктах харчування трохи більший 9.7%, але по промислових товарах нижчий. У 2008р. вийшло навпаки. але всі показники мінюються схожим чином.

В 2010р. індекс інфляції вже почав відставати від росту цін у торгівлі, а в 2011р. зв’язок зовсім втрачений.

КЛ вперше помітила цю картину якраз аналізуючи статистику за листопад 2010р.  - з кінця 2010р. показники інфляції стали занижуватися. З 2011р. ця тенденція посилилася, про що було повідомлено на основі вивчення квітневих показників.

Оскільки показники інфляції рахуються на основі спостережень за окремими групами товарів в окремих закладах торгівлі та на базарах, то тільки сам Держкомстат знає, де він що спостерігає. Ви можете казати, що олія подорожчала, а вони у відповідь – там. де вони спостерігали, вона подешевшала. Тим більше, що своїми знаннями вони ж можуть поділитися з місцевою владою, в якої свої важелі впливу на поведінку закладу торгівлі. Мова ж про 1 товар на магазин. Бо ж інший товар спостерігається в іншому магазині.

Статистика і політика.

А чому показники цін у торгівлі, у промисловості, у сільськогосподарських підприємств ближчі до відчуття покупців, ніж індекс інфляції? Тому, що вони не заполітизовані.

Мабуть, всі пам’ятають часи, коли основою оцінки підприємств був «план по валу». І валові показники економіки зростали швидкими темпами. Значно скоріше, ніж сама економіка. Як тільки ту оцінку забули, цифри зростання стали реальними. Бо нікому не треба її завищувати.

Так само вийшло з інфляцією.

Показник росту споживчих цін, який в нас називають індексом інфляції, має велике політичне значення.

На його основі PR-ряться політики. Кожний черговий Прем’єр доводить свою професійну крутість, «зменшуючи інфляцію». Тимошенко намагалась примусити губернаторів зменшувати цей показник, але влади не вистачило (десь половину 2008р. вона лаяла губернаторів, в яких цифри інфляції були вищі за інших, та жалілася на Президента, що не давав покарати їх і показати високий професіоналізм керування). У Азарова вже тих проблем немає, тому інфляція стала відставати від цін вже в перший рік його прем’єрства.

Це не все. Показник інфляції застосовується для розрахунку збільшення заробітків, пенсій, межі забезпеченості. Від них рахують індексацію зарплат, пенсій, пільг, допомог. Є можливість доводити зростання доходів населення і при цьому реально менше платити.

В результаті показник інфляції стає неможливим враховувати в практичній діяльності. Всі інші показники, пов’язані з цінами, дають зростання споживчих цін в 2011р. від 11%, що кореспондує з інтуїтивним відчуттям споживачів. Тобто, ті показники, що політично не ангажовані, застосовувати можна. А індекс інфляціхїї - не можна.

От так політична статистика.

Статистику вивчав Влад Харківський