Коли обговорюються видатки бюджету, часто кажуть, що найголовніші видатки – це медицина та освіта. Мовляв, це інвестиції у людину, це найважливіше, що визначає розвиток країни у 21ст. Теоретично це так. На практиці виходить, що бюджетні інвестиції – не найкраща їх форма. Ще розглядаючи бюджет 2014р. було помічено, що бюджетні витрати на медицину – це підтримка закладів, що залишилися від СРСР. З застарілою апаратурою у недостатній кількості та с персоналом, який не завжди лікує. Бюджет дозволяє оплатити комунальні послуги та невелику зарплату, підтримати санітарію та ремонтувати приміщення. Але бюджет не дозволяє лікувати. Тобто бюджетна медицина - це інвестиції не у людський капітал, а підтримка застарілого та неефективного, того, що вже не має існувати. Лікують здебільшого за кошти самого хворого.
Було поставлене питання – чи потрібно витрачати державні кошти на підтримку закладів, чи не краще, щоб заклад підтримував себе сам, а кошти йшли на лікування?
За минулий рік нічого не змінилося. Трохи більше коштів було виділено на ліки та медичні матеріали, але для звичайної клініки усе одно далеко від її реальних потреб. А для поліклінік коштів на лікування взагалі майже не виділялося. І ще одна новина – велику долю коштів на лікування бюджетні клініки заробляють собі самі, або витискують з «благодійників». Навіть те, що є у лікарень – у великій мірі не з бюджету.
На медицину у бюджеті 2015р. виділено 71млрд.грн., або 10.4% видатків зведеного бюджету.
Для порівняння у 2014р. 57.15млрд.грн., або 10.9% всіх бюджетних видатків.
Тобто виділено більше, але це збільшення за рахунок інфляції. Доля медицини у бюджетних витратах зменшилась.
Спочатку трохи статистики

Бюджет для існування закладу. Лікуватися на свої

На що виділялися гроші? Головним чином на зарплату та ЄСВ

Таблиця 1 Бюджет медицини за економічними статтями 2014-15рр.

Всі видатки можна розподілити на 2 частини – на підтримку закладу та власне на лікування. Зарплата персоналу, матеріальні витрати (бензин, запчастини та ін.), послуги (зв’язок, ремонти), пенсійні доплати за шкідливі умови праці, ремонт та реконструкція будівель – це все потрібно для існування лікарні чи поліклініки, навіть якщо вона нікого не лікує. Сюди ж були зараховані нерозподілені витрати, бо в них зазвичай ті самі зарплата та комунальні.

Для лікування фінансуються ліки та медичні матеріали, нове обладнання, дотації на ліки для вразливих верств населення.

З статистики випливає, що у 2015р. відсоток коштів на лікування збільшився з 15 до 20, але усе одно залишився надзвичайно малим. Таким чином, якщо невеликі кошти, що були у бюджету у 2014р. витрачалися на придбання нового обладнання, то у 2015р. кошти збільшилися і пішли у т.ч. на будівництво нових будівель та капремонт старих.

Майже 11% всіх видатків бюджету на звичайні лікарні пішли на будівництво лікарні у м. Києві.

Зокрема, якщо взяти бюджетні кошти, виділені звичайним лікарням, то виявляється, що 10.6% з них пішло на будівництво лікарні у Києві. При тому, що й у старих не вистачає ліків та обладнання.

Є ще цікавий видаток 1.9% бюджету медицини йде на продукти харчування. Те саме харчування, яке більшість пацієнтів лікарні не їсть. При абсолютній нестачі фінансування ліків та обладнання.

На які заклади виділяються кошти бюджету? Їх дуже багато різних. Але найбільше – на звичайні лікарні.

Таблиця 2 Бюджет медицини за видами закладів 2014-15рр.

Відсоток звичайних лікарень у витратах бюджету на медицину виріс. Так само виріс відсоток витрат на інші заходи, серед яких велика питома вага витрат на ліки для хронічних хворих. Видатки на все інше трохи скоротилося, у т.ч. на поліклініки, станції швидкої допомоги, центри первинної мед.допомоги та ін.
В цьому переліку викликають питання, наприклад, стоматологічні поліклініки на які направлено майже 1млрд.грн. (949млн.грн. тільки за рахунок місцевих бюджетів). При тому, що приватні стоматологічні кабінети працюють по всій території країни, плата в них не набагато відрізняється від плати у державних поліклініках.
Незрозуміло, чому до видатків на медицину відноситься утримання санаторіїв. Та й видатки на санітарно-профілактичні заходи, на утримання служб технагляду, централізованої бухгалтерії – 150млн.грн. мабуть не великі, але б вистачило на декілька сучасних діагностичних апаратів.

Внесок державного бюджету

Кошти на утримання медичних закладів виділяються з місцевих бюджетів. Державний бюджет передає їм для цього медичну субвенцію. Але є деякі видатки, які фінансуються напряму з державного бюджету. Це утримання певних лікувальних закладів, санаторіїв. Міністерство напряму розподіляє між певними лікарнями коштовні препарати для невідкладної допомоги, особливих випадків.
Питома вага державного бюджету у видатках на медицину скоротилася не набагато - з 18.5% до 16.1%.
За видами витрат вони розподілилися як показано на Діаграмі 1.
З наведеного випливає, що з державного бюджету майже повністю фінансуються наукові дослідження та протиепідемічні заходи. Великий внесок держбюджету у видатках на ліки, у великій мірі це постачання у спеціалізовані лікарні та забезпечення хронічних хворих (з ендокринологією, онкологією, імунними захворюваннями та ін.).
 

Кошти держбюджету є домінуючими у фінансуванні санаторіїв, спеціалізованих лікарень та поліклінік. Більшість видів закладів взагалі не отримують кошти з держбюджету. За рахунок держбюджету також фінансувалася більше половини видатків реконструкції нежитлових будівель.

На 1 відвідування хворого в поліклініці з бюджету виділено до 2.2грн. Тому все від шприца до бинтів, від плівки до рукавичок хворий оплачує сам

Та найголовніше – майже половина видатків на ліки та медичні матеріали фінансуються з держбюджету на деякі вибрані лікарні та постачання хронічним хворим. Тобто звичайній лікарні не залишається майже нічого.
От і виходить, що майже половина (47%) видатків бюджету на ліки та матеріали – це фінансовані державою ліки для хронічних хворих. Майже стільки ж у сумі дісталося лікарням (спеціалізованим та звичайним). Іншим закладам, таким як поліклініки, пологовим будинкам та швидкій допомозі не залишається майже нічого.
В результаті з бюджету за рік на ліки та медичні матеріали у лікарнях України було виділено 621грн. на 1 хворого, а у перерахунку на 1 день перебування і стаціонарі – 54грн 31коп. Це на все про все – бинти та вату, шприци та катетери, рентген-плавку та стенти, не тільки саме ліки. Як буде видно далі, з цих коштів фінансується далеко не тільки ліки.
А у поліклініках України на 1 відвідувача з приводу захворювань приходиться 2.20 (у 2014р. було 2грн). Що за ці кошти можна купити?

44% видатків на ліки у лікарнях – за рахунок власних доходів цих лікарень

Але не всі кошти, що витрачаються у медичних закладах – від платників податків. Бюджетні витрати мають джерелом як загальний фонд бюджету, та і спецфонд. Якщо загальний фонд – це кошти платників податків, то спецфонд складається з 3-х частин. Це кошти бюджету на капітальні видатки, власні кошти медичного закладу та благочинні пожертви. Тільки перше джерело – це кошти платників податків, два інші зароблені чи вичавлені закладом з пацієнтів, бізнесу та ін. Це означає, що не всі кошти на ліки та медичні матеріали – від платників податків. Так, наприклад, на купівлю ліків та медичних матеріалів у звичайних лікарнях України було витрачено 3.05млрд.грн. З них 5% - за рахунок держбюджету, все інше – десь 2.78млрд.грн. – за рахунок місцевого бюджету. Так от, 44% цієї суми – за рахунок спецфонду, або за рахунок власних джерел лікарень (бо держава з спецфонду фінансує майже тільки капітальні видатки).  Для спец лікарень – 46% витрат на ліки та медичні матеріали з місцевих бюджетів – за рахунок власних джерел доходів. Але там висока питома вага державного бюджету, який напряму покриває – майже половина витрат. Правда, не всім, а тільки тим спец лікарням, що попадають у певні державні програми чи напряму фінансуються з держбюджету.
Тому якщо подивитись на звичайні лікарні у областях, то там майже все йде на утримання установи. На прикладі 5 областей України видно, який відсоток витрат на звичайні лікарні йде на зарплату, ЄСВ та комунальні послуги, а який – на ліки та нове обладнання. Окремо виділено відсоток від всіх видатків та від суто бюджетних коштів (тобто за вирахуванням власних доходів)

Таблиця 3 Питома вага різних видів витрат у видатках лікарень, 2015р., %%

Але це дані сумарно по області. Тому що в обласних лікарнях ситуація значно краще, є добре забезпечені заклади, де доля ліків та медичних матеріалів перевищує 50% всіх витрат. А по окремим міським та районним лікарням зарплата з ЄСВ та комунальними складає більше 90%, ліки та нове обладнання – менше 5%, наближаючись до статистичної похибки. І що важливо – чим більше коштів з бюджету на ліки та розвиток, тим більше у такій лікарні власних доходів. У багатьох районних лікарнях майже немає доходів від надання послуг та благодійності. Мабуть нема за що платити.
У поліклініках картина ще гірша. В цілому по Україні зарплата та комунальні склали 83.8%, а ліки та нове обладнання – 6.2%. Оскільки це загальні цифри, то можна уявити, що в окремих поліклініках фінансування краще, а в інших на лікування з бюджету зовсім нічого не виділяється.
Структура видатків краще відчути на прикладах конкретних лікарень.
Наприклад, міські лікарні Львова. На відміну від обласних та спеціалізованих лікарень міські фінансуються не краще за районні.
На кожну з лікарень міста з бюджету виділяється чимала сума. Наприклад, на лікарню швидкої допомоги ім.Князя Лева тільки по загальному фонду 51млн.грн. На 90.5% це зарплата з ЄСВ та комунальні видатки. Для порівняння – Міністерство соціальної політики України на свої адміністративні потреби витратило трохи більше – 59млн.грн. А таких лікарень у Львові біля 10.

Міська  лікарня №3 – всього видатків за загальним фондом 40.7млн.грн. , спецфонд від держави 2.3млн.грн., власних доходів та благодійності - 557т.грн. У загальному фонді 89.4% це зарплата з ЄСВ та комунальні.  На ліки та медичні матеріали витрачено лише 4% загального фонду.  Разом з ліками для пільгових категорій та новим обладнанням – 11% від коштів, виділених державою.
 

Міська  лікарня №5 – всього видатків з загального фонду 40.8млн.грн, на розвиток з бюджету 1млн.грн. 90% загального фонду – зарплата, ЄСВ та комунальні. На ліки 4.7% загального фонду. Власні послуги принесли лікарні 305т.грн, з яких 198т. пішло на матеріальні видатки, а 107т.грн. на нове обладнання.
Благодійність принесли лікарні ще 722т.грн, з яких 512т.грн були витрачені на матеріали, інвентар та послуги, а ще 210т.грн на нове обладнання.
 

Міська лікарня №4. Отримала по загальному фонду 28.2млн.грн., з них зарплата з ЄСВ 83%, , а разом з комунальними – 89%. Медикаменти – лише 4%. Спецфонд за рахунок держави – 120т. грн.. Позабюджетних коштів отримано 352т.грн., окрім придбання кардіографів, вимірювачів тиску та бойлерів, ці гроші використані на капремонт. Тобто на розвиток – тисячі, а не мільйони.
У всіх лікарнях приблизно схожі цифри. Чималі кошти на утримання і менше 5% на лікування.

Видаток на медикаменти та медичні матеріали – це не тільки на ліки. Навпаки, медикаментів там меншість.
У стаціонарі  4-й міської лікарні  5470хворих, у поліклініці 554т.відвідувачів. На всіх хворих, і поліклініки, і стаціонару отримано ліків та медичних матеріалів на 1.1млрд.грн. Але на лікування хворих значно менше мільярда.
Шприци, одноразові системи, набори гінекологічні - 127618 грн. Якщо рахувати по лікарні, то 2.2грн на 1 ліжкодень. Якщо по поліклініці, то 0.25грн на 1 відвідувача. Тобто насправді хворі вимушені купляти все самі.
Ліки – 115452,14 грн. – на 1 хворого чи відвідувача поліклініки виходить ще менше, ніж шприців, хоча ліки дорожче.
Інше – це також необхідна для лікарні продукція, але не безпосередньо на хворого:
Ізотопи – 105216рн.
Фотопластинки, рентген плівка, плівка РМП, проявник (в т.ч. індикатори) – 99700грн.
Сполуки сiркоор.,орг. неорганічні та ін неорг. гетер.сполуки – 99100грн.
Деззасоби – 84000грн.
Вiтамiни,провітаміни,гормональні,антибіотики – 67557грн.
Підгузники – 50100грн.
Перев’язувальні матеріали, вата – 30901грн
Та ін.
І вати з бинтами на таку суму також всім не вистачить.

Так само лікарня №3 З 1.63млн.грн на медикаменти та медичні матеріали власне на ліки лише 150т.грн. Інші кошти пішли на наркотичні препарати – 489т.грн., на реактиви для лабораторії – 302т.грн., на кисень – 117т.грн.,  на плівку – 116т.грн. На вироби медичного призначення майже нічого не залишилось – 31т.грн.

Лікарня №5 трохи краще – з 1.9млрд.грн. власне медикаменти – 830т.гр. Тільки у стаціонарі 410ліжок, це виходить десь по 5.55грн. ліків на хворого на день, а всіх медикаментів та медичних матеріалів - по 12.7грн на хворого на день. Це без урахування поліклініки.
Інші кошти пішли на наркотичні речовини – 106т.грн. Інше – це засоби дезінфекції – 218т.грн.,  для лабораторій – посуд, реактиви, плівка – 187т.грн., інструменти медичні (хірургічні, стоматологічні) - 135т.грн., вироби медичні (рукавички, шприци та ін.) – 71т.грн., спирти, феноли, кислоти – 72т.грн.
 
Продукти харчування. Лікарня №3 - 733т.грн, або 1.8% загального фонду, лікарня №5 - 1млн.грн., або 2.4% видатків. Тобто на продукти витрачається майже стільки ж скільки на ліки та більше, ніж на нове обладнання.
 
На яке нове обладнання вистачає коштів? Ну от лікарня №3 за державні кошти придбала УЗД-апарат, інкубатор неонатальний, 9кардіографів. За власні - холодильники, системні блоки, 2 кардіографа.
Лікарня №5 за власні доходи лікарні купувала монітори, системні блоки , холодильники, аналізатори для лабораторії, сканери, принтери
Тобто навіть на матеріали та послуги, необхідні для функціонування закладу, лікарні не вистачає бюджетних коштів і доводиться використовувати власні доходи.

Кошти на соціальну допомогу хворим у 5-й лікарні це, в основному,безкоштовні або пільгові рецепти.
У 4-й лікарні – це й трансплантація нирки, і протезування клапану, але найбільше коштів пішло хворим паркінсонізмом та епілепсією.

Приклад з іншої області? Міська лікарня №4 м.Полтава.

За рахунок бюджету виділено поточних видатків 30.1млн.грн. та капітальних 1.9млн.грн. Разом 32млн.грн.

Поточні витрати бюджету:
Оплата праці та ЄСВ - 24.1млн.грн. або 75.3%
Пенсії - 104т.грн. або 0,3%
Комунальні видатки - 3.2млн.грн. або 10%
Разом 85.5%

Ліки та медичні матеріали - 1.1млн.грн. або 3.4%
Соціальні виплати населенню (пільгові ліки та процедури) - 665т.грн. або 2.1%
Матеріальні витрати - 334т.грн. або 1%
Харчування - 300т.грн. або 1%
Послуги - 259т.грн. або 0.8%
Капітальні витрати – це
Нове обладнання - 0.9млн.грн. або 2.8%
Капремонт – 1млн.грн., або 3.1%
Навіть якщо віднести соціальні видатки до видатків лікування, то всі вони разом склали лише 8.3%, все інше – це утримання закладу.
За рахунок власних коштів лікарня придбала ліків на 854т.грн. матеріалів на 436т.грн., послуг на 130т.грн., витратили на оплату праці та ЄСВ 1млн.грн., комунальні – 57т.грн. Тобто, навіть на підтримку закладу не вистачає бюджетних коштів. А на ліки та медичні матеріали власних коштів витрачено майже стільки ж, скільки з бюджету (56% з бюджету проти 44% власних).
Висновок? Чималі бюджетні кошти майже не йдуть на лікування. Частково на лікування та розвиток лікарня заробляє сама, все інше сплачують пацієнти.

Скільки та якого обладнання мають українські лікувальні заклади?

Як видно з таблиці, особливих змін за рік не відбулося. На всю країну додалося 1 діючий ангіограф, 1 МРТ та 2 компьютерних томографа. А от кількість діючих мамо графів та барокамер, навпаки, зменшилась.
 

Таблиця 4. Динаміка наявності діючого діагностичного обладнання у клініках МОЗ України

При великій нестачі обладнання, велика його кількість не встановлена і цього невстановленого обладнання кожен рік більшає. Особливо збільшилась кількість невстановлених мамографів, УЗД-апаратів та колоноскопів.  Серед ендоскопів виросла кількість невстановлених апаратів майже всіх видів, окрім бронхоскопів (зменшилось з 139 до 132, правда і кількість встановлених також зменшилась).

Таблиця 5. Кількість недіючих апаратів

За рік покращилось використання комп’ютерних та магніторезонансних томографів, гемодіалізних апаратів, а погіршилась – УЗД-апаратів, барокамер.

Таблиця 6 Кількість досліджень всього та на 1 апарат

Середня кількість апаратів та досліджень не дає уявлення про забезпеченість у конкретному населеному пункті, бо цифри дуже різні у різних областях та районах. Стандарту немає, хоч по середній кількості на 1 мешканця, хоч на 1 лікаря, хоч на 1 хворого. Велика різниця між різними областями, між різними районами однієї області та навіть між різними лікарнями одного міста.  Наприклад, кількість УЗД апаратів на 100 лікарів коливається від 3.6 у Кіровоградській області до 2.2 у Запорізькій.
Так само ендоскопічні апарати. У Миколаївській області 1 апарат приходиться на 30лікарів, у Львівській – на 73, різниця у 2.4рази.
Використання апаратури так само дуже різне. Є лікарні, де на 1 діагностичному апарат за рік зроблено десятки досліджень, є де тисячі.
А магнето-резонансних томографів у 4-х областях України взагалі немає. Мається на увазі – у державних клініках. У приватних є всюди.

Статистика дає підстави вважати, що велика кількість пацієнтів не отримують потрібну їм діагностику через недостатню кількість діючої апаратури або відсутність потрібних фахівців. Справа в у тому, що часто УЗД, ендоскопи та інша техніка сконцентрована у спеціальних кабінетах, де з нею працює відповідний лікар. В нього є черга та часи роботи, що не дозволяють всім пацієнтам пройти дослідження. Кількість апаратів часто навіть менша, ніж кількість відділень у стаціонарі, не кажучи вже про поліклініку. Наприклад, кількість УЗД жіночих статевих органів за 2015р. – 3.4млн. у той час як тільки на прийомі у гінеколога з приводу захворювань було 11.1млн.пацієнтів (а всього 25млн.). Це окрім стаціонару. У деяких лікарнях не робились УЗД щитоподібної залози при наявності відповідних хворих та ін.

Наступна таблиця дає уявлення пр. загальні показники роботи медичних закладів в Україні. З них випливає що кількість лікарів, відвідувань поліклінік, ліжок у стаціонарі, операцій у стаціонарі у 2015р. збільшилась, не зважаючи на зменшення чисельності населення.
Середній пацієнт пробув у стаціонарі 11.4дні замість 11.6 рік тому. Це добре, що менше, але погано, що все одно забагато. Адже часто він там лежав у очікуванні потрібних досліджень, які можна було б виконати амбулаторно.

Таблиця 7 Показники роботи лікарняних закладів України, 2014-15рр.

Профілактика та видача довідок

За рік у поліклініки МОЗ до лікарів прийшло 313млн..пацієнтів (за рік збільшилось на 1.2млн.). З приводу захворювань – 63.7% відвідувань (трохи зменшилось). Все інше – профілактичні огляди, видача довідок та інші бюрократичні дії.  Коливання по областях невелике – від 57.2% у Хмельницькій області до 69% у м.Київі. Майже так само, як і у минулому році.

Тобто більше третини відвідувань поліклініки не пов’язана з лікуванням.

Звісно, є чимало людей, які слідкують за своїм здоров’ям і відвідують поліклініку не чекаючи, коли захворіють. Але найчастіше мова йде про обов’язкові профілактичні огляди школярів (яким інакше не дають атестатів), студентів (бо інакше не допустять до іспитів), або, наприклад, жінок (яких інакше не допускають до інших лікарів, що їм потрібні).

Так. наприклад, на прийом до підліткових терапевтів з приводу захворювань приходить лише 38% відвідувачів, до дитячих хірургів – 42% (чи дійсно вони – хірурги?), до педіатрів – 42%. Всі інші приходили за довідками чи на обов’язковий профогляд.  За рік цифри майже не змінилися, десь плюс – мінус 1%
1221700 підлітків 15-17 років (96% від кількості 2014р.) та 484989 студентів (91.5% від 2014р.) пройшли профогляд. Що знайшли - не повідомляють. 19.55млн. (45.7% населення України !!! ) досліджено з метою виявлення туберкульозу. У 2014р. оглянули менше – 19.2млн. В скількох виявлено? Нема інформації. Просто кожного, хто прийшов до лікаря, примушують пройти флюорографію.
Акушери-гінекологи: відвідування з приводу захворювання 43.7% (всього 25.5млн.відвідувань, з них тільки 11.1млн. з приводу захворювань –у 2014р. – 11 з 25.5).
Користь від такої обов’язкової профілактики дуже сумнівна. Часто така «профілактика» зводиться до візуального огляду, опитуванню, і в разі скарг, поради прийти на прийом.
По суті це накручування загрузки, імітація діяльності, виправдання використаним державним коштам.

Вимоги держави без ресурсів – джерело корупції

З викладеного ясно, що державні медичні установи не мають потрібного фінансування, щоб безкоштовно надавати якісні медичні послуги. При тому, що фінансування та забезпечення обладнанням у всіх медичних установах різне і його вистачає для різної кількості пацієнтів.
Але майже всюди не вистачає не всім. Тому 1-е джерело корупції – визначення, кому надати безкоштовні послуги, а з кого взяти гроші. Жодних загальних критеріїв тут немає.
Оскільки частина засобів лікування закуплене за державні кошти, постає 2-е питання – як відрізнити, чи не бере заклад з пацієнта гроші за лікування, забезпечене державою?
Нестача необхідного устаткування призводить до необхідності направляти пацієнтів до приватних лабораторій чи клінік. Часто ці приватні заклади знаходиться на території самої лікарні, в них працюють фахівці бюджетного закладу. В результаті 3-є питання - пацієнт може не знати, на якому обладнанні йому виконували процедури, на бюджетному чи приватному? Тим більше. що навіть обладнання самої лікарні часто працює на комерційній основі.
Прикладів цьому безліч.
Наприклад, активісти у Новопскові на Луганщині порахували, скільки коштів потрібно для роботи рентгену у районній лікарні і скільки збирають з пацієнтів. Виявили, що з 8300 громадян, яким за рік зробили рентген, на 800 виділяє кошти бюджет (менше 10%). Але по 40грн беруть зі всіх. І виходить значно більше, ніж коштує плівка та хімікати для її обробки. Але хто ж визначить, хто саме входить у ті 800, яким рентген оплатив бюджет?
Інший приклад - у Запорізькій обласній лікарні було виявлено, що всі пацієнти вимушені укладати договір добровільного страхування з СК «Сатіс», обстеження та лікування з використання матеріалів та обладнання за бюджетні кошти надавалося за плату, причому без належного оформлення. Наводилися приклади – вартість МРТ для амбулаторних пацієнтів 550грн, для стаціонарних 350грн. Алергопроби, закуплені за бюджетні кошти, надавалися за плату.  І такі приклади - по багатьом відділенням.  В результаті проти керівництва лікарні порушили карну справу. Але це – скоріше результат конфлікту керівництва закладу з новим очільником області, бо така сама проблема існує по всій країні.
От інший приклад використання обладнання за плату. У Тернопільській лікарні №3 більшість діагностичного обладнання встановлене у платному діагностичному відділенні. Так, наприклад, з 3- ендоскопів 2 – у платному відділенні (у т.ч. єдиний колоноскоп, на якому за рік було зроблено всього 75 колоноскопій). З 4-х рентгенів 2 – у платному відділенні, з 3-х УЗД 1 також там і 2 лікарі з УЗД діагностики у поліклініці працюють у платному кабінеті.

На території бюджетних закладів розташовані приватні центри.

Так, у Житомирській області у бюджетних закладах немає МРТ-діагностики. Але на території Житомирській обласній лікарні діє приватний медичний центр «Експерт», який дає рекламу МРТ-діагностики. Правда, у 2016р. лікарня планувала вже мати свій томограф.
А ось Запорізькій обласний центр серцево-судинних захворювань. Він також немає ані комп’ютерних, ані магніторезонансних томографів. Хоча на території центру працює приватна діагностична клініка «Медінвест», яка робить магніто-резонансну томографію і дає рекламу у ЗМІ
У Тернопільській області в бюджетних клініках також немає магніто-резонансної томографії. Але в мережі є реклама МРТ платних послуг на території міської лікарні №2. В запрошенні сказано «На базі Тернопільської міської лікарні №2,перший в Тернопільській області кабінет МРТ», а в контактах«ФОП Семків Т.М.». І адреса лікарні. Насправді, у Тернополі є ще 1 медичний центр з МРТ діагностикою. От тільки у бюджетних клініках такої діагностики немає. На території клініки окрім ФОПа також працює медичний центр Румед, що рекламує широкий спектр лабораторних та інструментальних досліджень.
Наведені приклади відносяться до МРТ, якої не вистачає. Досить дивно, що населення 4-х областей не має доступу до бюджетної діагностики, а інші мають. Але така сама ситуація і з більш розповсюдженим устаткуванням. На території бюджетних закладів устаткування немає, або його не достатньо. Пацієнтів направляють до приватної закладу на тій самій території, в якому працює той самий лікар. Пацієнт часто навіть не знає, кому саме він сплачує за діагностику.
Проблема полягає в тому, що бюджетних коштів не вистачає для виконання тієї роботи, яку бюджетний заклад має виконувати. І різні креативні шляхи стають загальновизнаними (лікувати ж треба), хоча в них закладена корупція. Насправді, робота бюджетного і комерційного закладу має бути розділена. Тобто 1 заклад виконує визначені дії за бюджетні кошти – і отримує потрібну суму цих коштів. Інший працює за зароблене від пацієнтів та держави, але кошти отримує не на утримання будівель, та штату, а за виконану роботу. Коли це не розділене, один і то самий заклад отримує і бюджетні кошти на утримання, і оплату за послуги, це робить корупцію майже неминучою.

Висновки.

1. 4/5 всіх бюджетних видатків на охорону здоров’я в Україні йдуть на підтримку закладу і тільки 1/5 – власне не лікування. Тобто бюджет здебільшого працює не на покращення здоров’я населення, а на підтримку застарілого та неефективного, що залишилося від минулих часів.

2.Найкраще забезпечені окремі спец лікарні, що отримують пряме фінансування з держбюджету та кошти на придбання нового устаткування. При цьому більшість районних та міських лікарень, куди звертаються за допомогою більшість громадян, на лікування то розвиток отримують 10% від всього фінансування і навіть менше. При тому, що бюджет кожної районної чи міської лікарні зазвичай складає 20-40 і більше млн..грн., тобто чималі суми.

3. Забезпечення медичних закладів фінансами, засобами лікування, устаткуванням дуже різне у різних регіонах, у містах і селах, у 2-х сусідніх районах и навіть у 2-х лікарнях одного міста. Як не рахувати це забезпечення – на 1 мешканця, на 1 лікаря, на 1 відвідування поліклініки чи на 1 ліжко у стаціонарі, забезпечення суттєво (у рази) відрізняється. Тобто, незважаючи на ієрархічну структуру, підпорядкованість всіх закладів міністерству, централізоване по суті фінансування на забезпечення, ніяких стандартів не витримується. Це призводить до фікції всі розмови про впровадження регламентів лікування, бо такі регламенти потребують наявності та дотримання стандартів забезпечення робочого місця лікаря в залежності від профілю роботи.

4. Частину коштів на закупівлю засобів лікування та нового обладнання лікарня отримує самостійно як плату за надання послуг та як благодійність. Непрозорий спосіб отримання та витрачання цих грошей є одним з джерел корупції.

5. Незабезпечення медичних закладів потрібними засобами лікування та обладнанням призводить до непрозорого отримання коштів, яких бракує, з пацієнтів безпосередньо, використання комерційних організацій, а звідси і масової корупції.

6. Система фінансування що склалася не стимулює медичні закладі до економії енергоносіїв та матеріалів, відмови від зайвих площ та ін.

7. При явно недостатньому фінансуванні галузі дивують видатки явно не першочергові. Наприклад, будівництво нових корпусів у Київі, харчування у лікарнях, стоматологічні поліклініки. Не зрозуміло, яке відношення до медицини мають санаторії, тим більше. що в них практично немає витрат на ліки чи медичні матеріали. Чи потрібно фінансувати з бюджету просвітньо-профілактичні заходи? Та й господарські витрати, оплата централізованої бухгалтерії могли б не мати місця при іншій, менш централізованій організації галузі.

8. Високий відсоток звернень до поліклінік з метою проходження профілактики не є обґрунтованим. Часто ці профілактики – лише спроба покращення звітності і проводиться формально.
Навіщо українським громадянам потрібно утримання закладів, що залишилися від СРСР? При тому, що лікування доводиться оплачувати самостійно, хоча деяким везунчикам щастить отримати хоча б частково оплату лікування від держави?
Мабуть реформа медицини має забезпечити зміну стимулів для самих медичних закладів та зміну ролі держави. Замість виконання функцій власника (як бачимо, безуспішного), держава (разом з професіональними організаціями лікарів) мала б визначати стандарти забезпечення робочих місць, кваліфікації лікарів в залежності від профілю, контролювати їх додержання, підтримувати вразливі верстви суспільства. А організація роботи мала б перейти до самих лікарів та приватних (кооперативних) медичних фірм.

Статистику вивчав  В.Рапопорт