Потрібна люстрація не людей, а нормативних актів та інституцій, що за цими актами працюють.

На протязі кількох місяців добровольчі батальони воювали на Сході легким стрілковим озброєнням. Важке озброєння та бронетехніку їм не видавали. Бо важке озброєння належить МО а батальони - ні. Процес передачи майна від МО іншим установам, у т.ч. державним, регулюється численними нормативними актами та вимагає багато погоджувань. В результаті батальони, виконуючи небезпечні завдання, не мали необхідної зброї.

Міністр МВД Аваков, в структурі якого знаходяться батальони, розповідає, як він домогався передачи їм необхідної техніки: "- Я даю вам 72 часа, что выполнить все формальности и процедуры - выдать оружие со складов для МВД и Нацгвардии. Что вам не понятно, какую еще команду нужно дать? Премьер министр вам дает прямую команду -оформляйте! - эту раздраженную реплику Арсений Яценюк адресовал чиновникам из Минэкономики и Минобороны три дня тому.

- Но есть же процедуры, согласования.. хотя бы пару недель, если не возникнут вопросы. А они скорее всего возникнут.. - шелестели бумагами клерки..
И все же мы попробовали - письмо - команда премьера, непротивление министра обороны, активность министра внутренних дел и командующего Нацгвардией.. Прошло 72 часа. Не сработало. "

Далі було засідання КМ і Постанова - видати озброєння. На відміну від усного розпорядження Прем'єра, Постанова Кабміну має нормативну силу. А за усне розпорядження можна і 7 років отримати :(

"В 14.30 был экстренно созван Кабмин . Принято постановление "Вопросы изъятия и передачи вооружения, боевой техники и другого военного имущества". Прямой порядок получения оружия по заявке министра внутренних дел в числе прочего. Партия бюрократов на Кабмине была разгромлена на голову".

Так от не була "партія бюрократів" розгромлена.

Це чудова ілюстрація, як працює український державний апарат.

І він так продовжує працювати. Можна порадіти за добровольчи батальони, які отримають озброєння. Але країна ще раз засвоїла - легальним шляхом зробити не можна нічого. Пролобіювати Постанову КМ можуть лічені громадяни і не часто. Що робити в інших випадках?

Нормативні акти в Україні так складені і мають таку практику свого виконання, що для того, щоб чесно щось зробити, треба місяцями ходити по кабінетах з малоперспективним результатом. Навіщо їх такими зробили? Щоб запобігти корупції. :(

Збільшення контролю не зменьшує корупцію, а робить її неминучою

Насправді, тільки в результаті корупції у такий системі суцільного контролю та погодження й можна чогось досягти. Коли комусь щось потрібно особисто, він стимулює учасників по колу і домогається свого. Участь багатьох страхує всіх від покарання, ніхто не буде ініціювати розлідування порушень, бо всі брали участь.

Правда, коли змінюється влада, з'ясовується, що там не було погоджень, а там порушений порядок. Нові люди прийшли. В результаті ми отрмуємо навіть не корупцію. Корупція - це пошкодження здорового тіла. В Україні - це спосіб життя, єдина можливість щось зробити.

Міністерство оборони було найкорупційніше міністерство саме за рахунок розпродажу військового майна. Всі інші державні інституції мали приносити якусь суспільну користь. Так найкорупційний і марнотратний ЖЕК мав забезпечити роботи комунікацій, особливо взимку. У МО не було ніякої суспільної функції. Деякі військові брали участь у міжнародних навчаннях чи миротворчих місіях, але більшість - ні в чому. Торгівля майном стала для багатьої вигідним бізнесом. І прийняли багато інструкцій, які ускладнити цей процес. В результаті легально і чесно розпродати непотрібне майно стало неможливо, а "за поняттями" - розпродавали активно. Гриценко, ставши міністром, викрив кримінальні схеми міністрів часів Кучми, наступники викривали Гриценко та його зама Кредісова, останнього міністра часів Тимошенко Іващенко посадили вже при Януковичі за продаж майна МО у Феодосії.

Прийшли нові часи і країна реально воює. Але діють ті самі нормативи, що мають не дозволити корупцію при передачі майна. Працює та сама система, за якою легально не можна нічого зробити. І Уряд також нічого з нею не зробив. З кожного приводу КМ збирати не будуть, а система не працює.

Війна чи мир, а Україні потрібні реформи

.
Потрібна люстрація не людей, а нормативних актів та інституцій, що за цими актами працюють. Інституції мають бути розпущені і створені нові (якщо буде потрібно, а більшість — не потрібно) за новими основами, документами, з участю професійної громадськості та закордонних експертів. Бо інакше залишиться старий державний апарат, неспроможність до суспільно корисної праці, якого країна бачить щодня. І не буде ніякої Європи.

Про бюрократію розмірковував В.Рапопорт