За словами одного з організаторів - голови ГО "Комітет енергетичної незалежності України" Івана Надєїна – чинна Державна цільова економічна програма з енергоефективності не працює попри те, що змінюється вже третій раз із моменту запуску. В державі відсутні реальні програми зі зменшення споживання газу, навіть розробкам НАНУ не дають ходу, переконаний експерт.

 

Говорячи про державну політику в енергозбереженні, негативними явищами було названо ліквідацію Державної інспекції з питань енергозбереження та поєднання в Держенергоефективності несумісних функцій (відновлювані джерела та енергозбереження). Значну небезпеку становить проблема непрозорості, зокрема в ЖКГ. Як заявив І.Надєїн, без системи моніторингу, коригування та обґрунтованих методів розрахунку тарифів люди продовжують переплачують за житлово-комунальні послуги. Відтак, за наявної ситуації зарано говорити про прихід в дану сферу приватного капіталу. "Інвестору не поясниш, що він має заробляти на збитках", – сказав він.

 

Як заявив академік НАН України, директор Інституту технічної  теплофізики Анатолій Долінський, більш ефективними є не формальні п’ятирічні програми енергозбереження, а цільові регіональні програми. В якості прикладу він навів успіх реалізованого в Донецькій області проекту вартістю 700 млн. грн., що охоплював близько 20% споживачів газу в регіоні. Джерелами фінансування стали кошти від торгівлі парниковими квотами в рамках Кіотського протоколу, обласний бюджет та кредити. За словами науковця, програму виконали за 4 роки, скоротивши споживання газу на 27,5% та встановивши близько 1200 одиниць обладнання (в т.ч. першу в Україні станція з виробництва тепла зі стічних вод).

 

Загалом складено або перебуває на розгляді 17 таких регіональних програм, але через запущену президентом Януковичем "адмінреформу", що спричинила зміну керівництва та втрату середньої ланки в Мінрегіонбуді, їх виконання гальмується. "Навіщо створювати програми, якщо необхідно економити газ – або заміщати, або більш ефективно використовувати. Реформування – це 10% успіху, а основне – це модернізація", – наголосив А.Долінський. За його підрахунками, для першого етапу модернізації Україні потрібно 40-60 млрд. грн., які забезпечать економію 30-35% споживання газу. Допогти могло б і використання низькопотенційного тепла (вироблені свердловини, теплові насоси).

 

На думку керівника проекту Єдиної державної системи моніторингу "ЄДСМ" Анатолія Любаревича, основною проблемою є відсутність ринку і, відповідно, попиту на енергозберігаючі технології. Більш того, навіть прогресивні закони не працюють через відсутність механізмів. Іншою перешкодою є монополізм: так, в одному з регіонів на 28 млн. грн. заведеного ресурсу (електрична і теплова енергія) було нараховано платежів на 420 млн. грн. Саме тому, на переконання Любаревича, необхідна демонополізація (в т.ч. розділення транспортування і збуту) та рівний доступ усіх гравців.

 

Станіслав Захаров, директор департаменту проектного управління  та енергоефективності у сфері життєзабезпечення Мінрегіонбуду, говорив про синергетичний ефект та стратегію, яку його відомство розробляє з урахуванням особливостей кожного регіону. Проте, основним питанням є питання участі інших сторін у процесі. "За рахунок чого можна спроваджувати енергозберігаючі програми в ЖКГ, якщо в промисловості термін окупності в 5 разів коротше? Ми зустрічалися з IFC, яка хоче вкладати гроші в термомодернізацію будівель. Але до кінця не зрозуміло, з ким працювати та хто буде платити за неї?", – заявив чиновник. Пізніше він додав, що якби примусово охопити ОСББ 100% житлового фонду, це була б величезна користь енергозбереженню.

 

 

Почесний президент асоціації "Всеукраїнське об’єднання "Фонд енергоефективних інвестицій" Ігор Черкашин поділився формулою енергонезалежності України, складовими якої є енергоефективність економіки, диверсифікація постачань, енергозбереження бюджетної та соціальної сфери, а також цільова наука та відновлювана енергетика (зміна паливного балансу). Мультиплікаторами успіху є цільові інвестиції та енергоефективна свідомість суспільства, а опонентами – корупція, непрофесіоналізм.

 

 

За словами екс-голови НАЕР, концепція створення єдиного органу з енергозбереження та відновлюваних джерел розвалилася, оскільки інші відомства не хотіли віддавати активи та компетенції. Галузева наука переживає брак цільового фінансування: в проекті держбюджету-2012 закладено лише 1 млн. 100 тис. грн. На думку Черкашина, в енергозбереженні бюджетної та соціальної сфери просунулися не далі 2008 року, коли було встановлено заборону на лампи розжарювання та обов’язковий приладовий облік. Через ліквідацію спеціалізованої інспекції нікому контролювати виконання цих рішень. Він переконаний, що відновлювана енергетика перетворилася на сферу монополізації ринків за певними структурами, а згадана державна програма перетворена на кошторис окремо вибраних проектів, оскільки передбачає розбудову енергосистеми для підключення окремих, комусь вигідних, об’єктів.

 

Як розповів голова правління альянсу "Нова енергія України" Валерій Боровик, дослідження роботи уряду Азарова за перший рік зафіксувало всього 8 рішень в сфері енергозбереження, з яких 3 були відверто лобістськими та просували певні проекти. Одна з пропозицій, з якою експерт звертався до органів влади, була ідея Фонду енергозбереження з незалежною комісією, яка проводила б аудит підприємств, нараховувала б штрафи за невиконання норм енергоспоживання, а стягнуті кошти витрачалися б на реконструкцію і модернізацію.

 

Натомість Ігор Черкашин заявив, що такий фонд вже було створено. Більш того, наприкінці 2009 року його потенціал був приблизно 680 млн. грн., але ініціативу було згорнуто наступним урядом. Як відповів на це В.Боровик, механізм був недороблений. "Держава не допомагає, а заважає в реалізації проектів, тому що є корпоративні інтереси, які вона захищає. Коли немає в чиновника немає стратегічної цілі зменшення енергоспоживання, не буде вибудувано жодної дієвої стратегії", – впевнений він.

 

Відбиватися від шквалу критики довелося Олександру Венедіктову – заступнику начальника головного державного інспектора з енергозбереження, голові ліквідаційної комісії Державної інспекції з енергозбереження НАЕР. За його словами, відомство не можна голослівно звинувачувати в бездіяльності, оскільки є документальні показники роботи: приміром, за 2010 рік за вибірковими перевірками було стягнуто 425 млн. грн., за перевищення нормативів фактичними нарахуваннями було складено 4550 постанов на 835 млн. грн., загалом видано 3380 експертних висновків, з них половина із зауваженнями.

 

Тему енергозбереження треба ставити на одне з перших місць в порядку денному держави, і досягти цього можна через заохочення відповідних телевізійних програм у прайм-тайм. Таке переконання висловив Дмитро Губенко – президент Міжнародної асоціації термоенергетичних компаній (МАТЕК). Іншим напрямком роботи є підготовка українських фахівців, оскільки зараз через їх брак доволиться запрошувати іноземних спеціалістів.

 

В той час як ЄС має чіткі цілі до 2020 року, в Україні стратегії немає, підкреслив голова правління Української вітроенергетичної асоціації Андрій Конеченков. На його переконання, Міненерго ніколи не буде підтримувати відновлювану енергетику. Більш того, держава провалила реалізацію Кіотського протоколу, а в "зелений" тариф заклала чимало "підводних каменів". Розроблені програми по біоенергетиці та іншим напрямкам не враховано ані в чинній Енергостратегії, ані в проекті оновленої редакції.

 

З ним погодилися інші учасники круглого столу, які говорили про системну кризу та про те, що найкращі ідеї не запрацюють без системи управління. Як сказав директор Центру інновацій, інвестицій та міжнародних зв’язків НАНУ Володимир Єговкін, акцент в енергозбереженні потрібно робити на тому, хто є замовником. Адже навіть у широко розрекламованій Стратегії розвитку Києва до 2025 року – ні слова про енергоефективність. На думку науковця, потрібні зобов’язуючі документи з виписаними процедурами. "Зараз говорять про виділення мільйонів гривень на енергозбереження. А хто бачив реально витрачені гроші?", – запитує В.Єговкін. Він навів приклад, коли в Київській області одна зі шкіл вже 4 місяці не може запустити процес встановлення електроопалення.

 

За словами директора НТЦ "Біомаса" Георгія Гелетухи, ключовою ланкою в енергозбереження є відсутність мотивації. Україна має запустити всі механізми стимулювання, які працюють в інших країнах. На думку експерта, це насамперед:

 

1) ринкова вартість на традиційні джерела енергії замість субсидій з використанням зекономлених коштів на модернізацію;

2) вільні спеціалізовані тарифи (зокрема, відміна вимог "місцевої складової");

3) прямі субсидії на обладнання (від 20 до 40%) або аналогічно компенсація відсоткових ставок за кредитами;

4) нормативи енергоспоживання (в т.ч. будівель).

 

Головний спеціаліст департаменту вугільної промисловості Міненерго Олександр Вознюк звернув увагу присутніх на світло, яке горіло в залі навіть при нормальному природньому освітленні. "Це значить, що система працює, вона керована і надійна", – прокоментував він подібне енергомарнотратство. В цьому ключі він наголосив, що дійсно є потреба розділяти енергоефективність та енергозбереження. Останнє є дійсно пріоритетом для Міненерго.

 

 

Цікаву перспективу дали регіональні менеджери з питань енергозбереження. Як розповіла начальник відділу ПЕК та інвестицій Головного управління ЖКГ та ПЕК Київської ОДА Оксана Краснощок, термомодернізація житла дозволяє знизити ціну за спожиту теплову енергію. Примітно, що в Польщі контроль за витратами на енергозбереження було покладено на Нацбанк, який повертав відсотки за кредитами. Польський досвід згадав і Валерій Гуз – заступник начальника Головного управління  промисловості та розвитку інфраструктури, начальник відділу енергоефективності Рівненської ОДА. "Лише за 2 роки Світовий банк, МВФ та інші фінансові інституції влили в Польщу 27 млрд. дол. і зменшили споживання енергії в 3,5 рази", – наголосив він. На його переконання, Україні потрібні чіткі і зрозумілі правила гри: якісна нормативно-правова база з питань збереження енергії для всіх споживачів, фонди і механізми, а також відповідний контроль. "Українська наука ще збереглася, але її фінансування – це знущання. Чому в уряді не знають про унікальні розробки? Українські компанії виграють конкурси на проведення енергоаудитів в Євросоюзі", – обурюється В.Гуз.

 

 

На завершення, учасники погодилися доопрацювати відкрите звернення до Президента України щодо покращення регуляторних та наглядових функцій органів державної влади в сфері енергетичної політики, яке підготувала ГО "Комітет енергетичної незалежності України". "Треба, щоб кожен українець відчував і розумів це питання", – резюмував І.Надєїн.

 

Роман Ніцовиx , "Українська енергетика"