Автор: В. Рапопорт

Влада ніколи не намагалсь захищати бідних. Більшість грошей, що їхвитрачає бюджет по соціальній лініі до підтримки бідних відношення не має.

Автори докладу CASE-Україна зробили наголос на зміні соціальної політики.

Соціальні витрати йдуть не бідним.

Соціальні витрати розподіляються нерівномірно, більше отримують не найбідніші, а ті,хто ближче до розподілу

Технологія надання пільг далека від цівілізованої, піьги насправді надають комерційні структурі, які потім отримують компенсацію з бюджету, причому процес отримання - окреме вміння. Цей процес викривляє ринки, стимулює корупцію, погіршує якість послуг.

Про всі ці проблеми експертне середовище говорить багато років, але подвижок немає. Автори наводяь цікаві статистичні матеріали по розподілу державних грошей по видам пільг. Сума витрат державного бюджету вражає, ефективність низька.

Хотілося б змінити лише кут зору..

Більшість пільг у нашій країні не має мети допомоги бідним. Тому доводити, що вони надаються не бідним можна, але це нічого не змінить (бо ніхто й не обіцяв).

Коли надавали пільгі чорнобильцям та афганцям, ніїто й не казав, що це - пільги бідним. Мова йшла про борг Держави перед цими людьми. Їх молодих, не питаючи згоди, посадили у потяг та повезли під кулі чи радіацію. Зруйнували здоров'я. Тепер компенсують.

Важливо пікреслити:

- Україна не може витримати теперішню навалу соціальних виплат, їх треба радикально зменьшувати.

- Виплати треба привести до європейських форм

Автори залишають поза увагою безкоштовну медиціну, освіту, дотаційне ЖКХ, хоча там діють ті самі правила. Більше бюджетних коштів отримують не бідні, а ті, хто ближче к місцю розподілу.

В Україні є 3 види пільг. (саме пільг, а не соціальної сфери, хоча це те ж саме)

- статусні

- стимулювання певної поведінки

- для бідних.

Тобто мову треба вести про те, що робити з першими двома категоріями. Відняти тишком-нишком, як намагався Уряд Тимошенко у 2008, коли в законі про бюджет внесли пункт, за яким всі пільги - тільки при невеликих доходах, чи як намагався Уряд Азарова в 2011 не вийде. Бо це беззаконня та обман, в таких випадках громадськість не розбірається, а стає на бік обманутих.

Крім того, ці пільги мають свою природу, їх відміна має бути результатом суспільгного діалогу та реформ.

Коли і чому ввели статусні пільги?

На початку 1970-х для стабілізації соціальних процесів в СРСР. У сталінські часи були посадові пільги - начальство мало доступ до товарів та псслуг, до яких інші дступу не мали. Широкі верстви пільг не потребували, в країні була стабільність,що підтримувалась роботою держапарату, наявністю соціальних ліфтів, тотальним насадження ідеології. Після Сталіна номенклатура запрацювала на себе, ліфти зупинились, ідеологія перетворилась на чергові лозунги які все менш сприймали всерйоз. Об'єктів анекдотів не боялись і не поважали.

Серед інших заходів по зміцненню соціального спокою були пільги фронтовікам.

Їх було багато, вони були краще організовані, їх поважали. Фактично, ці люди отримали окремий статус - і по забеспеченню товарми та послугами, і моральному ставленню (поруч з носіями орденів та почесних звань) і становили фундамент підтримки влади. В 1991-му СРСР руйнували люди 1930-х - 1950-х. Фронтовики його підтримували до останнього. Але їх вже мало було на той час.

Українська влада в 1992 була слаба, велика кількість населення не сприймала її за владу взагалі. Для зміцнення свого положення вона використала знайомий спосіб - надала особливий статус чорнобильцям та афганцям, а потім ще й дітям війни. Знов таки, про бідність не йшлося. Тілько про заслуги, про борг Держави.

Отримавши від влади окремий статус, людина, навіть мимо волі, сприймає владу як свою власну.. Тобто на той час це був крок до зміцнення Незалежності. Зроблений таким чином, яким владна номенклатура вміла. Надавші середньовічного статусу великій, організованій групі.

Чи можна його сьогодні просто відібрати? От Янукович, мабуть, також думав, що можна - вся ж влада в нього! Мабуть,вже зрозумів, що не вдастся. А треба, бо Україна - не СРСР, природнього ресурсу замало, щоб купувати лояльність до влади, і не заважати працювати сама на себе.

А що ж робити?

Демократичній владі статусні групи не потрібні. Тобто влада замість номенклатурної повинна стати демократичною. В докладі CASE-Україна про це сказано - для початку треба зняти пільи колишнім та нинішнім посадовцям. Відродити соціальні лфти, дати можливість людям заробляти. Замість номенклатурної вертикалі влади - демократична, ефективна, горизонтальна, залежна від суспільства структура.

Паралельно потрібна національнв діскусія.

- чи має Україна борг перед цими людьми?

- чи має Україна змогу цей борг виплачувати?

- в якій формі допустимо цей борг виплачувати?

Результатом повинно буди скасування всіх натуральних пльг, окрім лікування постраждалих, виплата в грошовій формі тих сум, які будут визнані за потрібне і можливе.

Друга категорія - це люди, від яких Держава стимулює певну поведінку.

Наприклад, для працюючих на селі лікарів, вчителів, фармацевтів, культурних працівників -там більше десятка категорій, пільги по ЖКХ. транспорту. Тут немає мови про бідність, тут стимулювання фахівців їхати в погані життєві умови працювати.

Інший приклад - стимулювання народжуваності через виплати на дитину. Автори порахували - 42% всіх соціальних розходів пішли матерям. Знов таки, про бідність мова не йшла. Навпаки, суспільство зацікавлене, щоб народжували заможні, культурні, соціалізовані.

Чи потрібні ці пільги? Якщо потрібні, то в якій формі? Це питання дискусії. Але автори пропонують їх скасувати (чи надавати тільки бідним, але ж це змінює їх сутність)! Чи буде це правильно?

От п.Пінзеник казав, що він заможний і йому не потрібна пільга на народження дитини. Я дуже хотів спитати, скільки разів п.Пінзеник народжував дитину о)))  Це пільга жінці, що народжує, а не йому.

Насправді, це серьозне питання, яке не можна вирішити вольовим рішенням. Тут також потрібна національна діскусія.

Але є й очевидні речі. Пільги,якщо вони будуть визнані потібними, мають бути у грошовій формі.

Є, наприклад, пільги міліціонерам чи суддм, Чому? Тому що в них зарплата мала. А хто плотить зарплату? Держава. А хто сплачує пільги? Держава! Так чи не простіше підвищити зарплату слугам государевим і не турбувати соціальні служби ЖКХ, транспортників та ін?

Адресність - це необхідний крок. Єдиний реєстр пільговиків, гроші мають йти за пільговиком, а не через бюджетний трансфер тому, хто його здобуде.

Соціальні інспектори - це європейська практика. Але як вони будуть працювати в Укоаїні?

Наприклад:

Живе жінка, розлучена, сама виховує дитину. Доходів не має. Вона заслуговує підтримки Держави? Але ж вона живе за якісь гроші? Колишній чоловік підримує, батьки, новий коханець? Це все буде з'ясовувати інспектор? Чи як він визначить, бідна та жінка чи ні? Чи не буде як у Жванецького:

"Дохода нет, а отходы жирные! Живет она с кем? Пусть людЯм на собрании скажет. С кем живет, как живет. И для дела полезно, и людЯм интересно".

Насправді, реформа соціальної сфери необхідна. При підтримці громадськості. Як результат громадського обговорення. Влада сама цю реформу ніколи не проведе.