Стикаючись з роботою політичних партій виникає багато запитань: як саме йде формування партії, які ідеологічні засади, які методи використовуються для досягнення своїх партійних цілей, яка внутрішня структура, яка робота проводиться з членами, яка робота проводиться по залученню нових членів партії і т.д.? Чому розглядаємо проблему партій та як пов'язуємо їх з кризою?

Ціль політичної партії – прихід до влади

Як відомо партія – це “кузница кадров”. І ось коли партія всіма правдами і не правдами приходить до влади, вона ставить на чолі самих “ключових” відомств та міністерств – своїх людей. В даній статті ми розглядаємо перш за все “політичні” посади, а не середню ланку чиновників. Спробуємо не вдаватись в подробиці та в кількість посад, котрих назначає наприклад Президент України, а ще є Верховна Рада, котра формує Уряд України. Розглянемо лише самі основні.

Отже, Президент України призначає:
-глав дипломатичних представництв України в інших державах і при міжнародних організаціях;
-призначає Представника Президента України в Автономній Республіці Крим;
- призначає за згодою Верховної Ради України Прем'єр-міні¬стра України;
- за поданням Кабінету Міністрів України призначає на посаду і звільняє з посади голів місцевих державних адміністрацій;
- призначає третину складу Конституційного Суду України;
- призначає на посади та звільняє з посад вище командування Збройних Сил України, інших військових формувань;
- призначає за згодою Верховної Ради України на посаду Гене¬рального прокурора України та звільняє його з посади;
- призначає половину складу Ради Національного банку України;
- призначає половину складу Національної ради України з пи¬тань телебачення і радіомовлення.

І це ще не повний перелік кадрових призначень Президента України. В даному випадку розглядаємо кадрові призначення президента, не враховуючи коаліційних. Оскільки ситуація схожа. Все це добре, якщо взяти за основу, що Президент був підтриманий політичними силами, точніше політичними партіями. І тепер, для збільшення політичної влади потрібно показати реальну роботу всіх міністерств і відомств, які “закріпленні” за Президентом України. Для цього йому потрібно назначити свої перевірені надійні кадри на вищезгадані місця. Кількість призначень та кількість необхідних кадрів, включаючи заступників, можемо приблизно підрахувати. Цифра виходить доволі солідна, це щось на зразок маленької армії чиновників.

А ось тут виникає питання...

Де ж взяти таку кількість професійних чи то просто дисциплінованих людей? Партія – ось вихід і відповідь на всі запитання. Так, але такі партії, носії кваліфікованих кадрів, існують в Європі, в США та інших розвинутих країнах. Оскільки там партії, на відміну від політичних партій України – реальні. Партії зі своєю структурою, зі своєю ідеологією, з постійними регулярними членськими внесками, з постійною роботою з членами, а головне партії з кадровим потенціалом.

Оскільки такі структури реальні, створені роками, то і виховання майбутніх політиків, майбутніх професіоналів – поставлено на високий рівень. Для приклада можемо згадати історію Радянського Союзу. В ньому також був кадровий потенціал до кінця 80-х (не досить вдалий приклад, але щось на зразок реальної партії було).

Партійна дисципліна, партійне виховання. Починали вони виховувати ще з початкових класів: жовтеня, піонер потім комсомол. Партійному будівництву відводилась визначна роль. Але давайте повернемось до сучасної України та наших кадрових проблем Держави.

Звідки ж беруть партії свої кадри чи кого призначають на управлінські місця?

Звичайно, можна звернутись до партій зі своїми запитаннями: “За якими критеріями Ви оцінюєте професіоналізм призначених людей? Звідки берете таку кількість кандидатів? Чи перевірена їх діяльність на політичному полі? Чи підтримують вони ідейну лінію партії?”.

І таких запитань може бути безліч, починаючи від організаційної структури партії, членства в партії, обов’язків членів, кадрового просування, ідеологічних засад, висування кандидатів до Вищих органів партії і закінчуючи – банальним формуванням передвиборчих списків до державних органів влади.
Відповіді на ці запитання ми отримаємо, але вони будуть розпливчаті та без жодної конкретики.

Насправді механізм простий

Можемо собі уявити цю ситуацію. Отже, провладні партії фінансуються виключно за рахунок благодійних внесків “певних” членів партії та прихильників. Це в свою чергу призводить до залежності партійного апарату від “інвестицій” інвесторів. А як відомо вкладені кошти, потрібно не тільки повертати а й отримувати прибуток. Ось і маємо такий собі механізм взаємодії інтересів. Інвестор кошти, партія – місця на ключових постах або інші провладні “блага”. І це є руйнівною силою, котра роз’їдає партію з середини. Така ситуація спостерігається і в європейських партіях, але там все інакше. Партійний апарат більш незалежний і піклується про довготривалий розвиток партії та про її імідж, котрий є її запорукою довготривалого перебування при владі.

А в нас це схоже на так званий “прискорений” процес, де хочуть за рік–два без розуміння ідеології, без розуміння партійного будівництва – створити проект, прийти до влади і при змозі за 1 рік назбирати навколо себе армію молодих професійних кадрів, як це свого часу робив БЮТ.

Інтернет-проект (Ідеальна країна), для “підтягування” кадрів та черпання проблем та методів вирішення цих проблем держави ну і звичайно для ПіаРу. Судячи з висновків експертів, цей проект оцінили в 1 млн дол.США. за рахунок реклами на телебаченні, залучення експертів, утримання апарату адмінів, юристів, економістів і т.д. Але штаб та координатори цього проекту так і не змогли визначити в чому ж провал проекту? Висновки можемо тепер зробити: відсутність ідеології, відсутність чіткої партійної роботи, відсутність роботи з ініціативними людьми, відсутність просування молодих кадрів і т.д.

Ось і маємо проблему партійних кадрів

Це явище також можна пояснити та прокоментувати. Основні проблеми: “молода” незалежність України, перехід до ринкової економіки, труднощі по перебудові та адаптації мислення громадян та менталітет, довготривалий відбиток радянського союзу і т.д.. Таких факторів можемо назвати багато. Але це тимчасово, еволюційний процес не стоїть на місці і все змінюється. В тому числі і політичні партії, котрі в даний момент не мають під собою міцного партійного підгрунтя і являють собою, щось на зразок “мильних” кульок.

Еволюція йде і все має розвиток. Кульки лопнуть і почнуть народжуватись та з’являтись ідеологічні партії та громадські організації, котрі з часом зможуть очолити владу та привести до влади професійних кадрів. Для цього потрібен час та розуміння громадянами всього процесу. Але починати діяти потрібно вже сьогодні. Для початку треба проаналізувати діяльність партій, подивитись яку саме ідеологію підтримувати. Проаналізувати ефективність кожної ідеології, проаналізувати діяльність партій та їх розбіжності в ідеології та в реальних діях. Проаналізувати методи які використовують партії для впровадження партійних програм. Подивитись як саме йде формування передвиборчих списків.

Поспілкуватись з представниками парії на місцях не тільки перед виборами, але й в періоди спаду політичної активності. Доречі, це один з ключових моментів, оскільки покаже наскільки професійні кадри та яке відношення в них до Вас. Більшість працівників партій не мають чіткого уявлення ні про ідеологію ні про діяльність партії в якій працюють. Це також потрібно враховувати перед “осмисленим вибором”.

P.S. Люди котрі стоять біля палаток – це проплачені люди, які дуже далекі від ідеології. А якщо Ви є членом якоїсь партії – проявляйте себе, пропонуйте свої послуги, запитуйте про діяльність – розвивайте своєю активністю партії з середини. А якщо не виходить, або це не можливо – виходьте з виходьте з такої партії. Навіщо бути членом мертвої партії чи партії, котра не підкріплена однодумцями і немає підтримки серед членів та немає підтримки серед населення?

Максим К.
Україна Ліберальна