Експорт України у 2016 році: частка сировини не зменшується

Архівний матеріал. Уперше опубліковано 12 березня 2017 року. Текст вичитано; статистичні дані та висновки збережено в історичному контексті.

У 2016 році, за даними Укрстату, експорт українських товарів і послуг зменшився на 3,6% — до 46 млрд дол. (у 2015 році він становив 47,7 млрд дол.). Водночас імпорт почав зростати й досяг 44,6 млрд дол. проти 42,6 млрд дол. у 2015 році. Загальне сальдо зовнішньої торгівлі залишилося позитивним — 1,4 млрд дол.

Експорт товарів скоротився на 4,6%, тоді як експорт послуг дещо зріс — на 0,8%.

За даними НБУ картина була іншою: зовнішньоторговельне сальдо становило мінус 5,6 млрд дол. Обсяг торгівлі товарами в оцінці НБУ був меншим, ніж у даних Укрстату, а послугами — більшим. Окрім відмінностей у методиках, важливо й те, що НБУ враховує неформальні операції, якщо за ними проходять банківські транзакції, тоді як Укрстат їх не бачить. Обсяг експорту в оцінках обох установ був майже однаковим: 45,9 млрд дол. за даними НБУ та 46 млрд дол. за даними Укрстату. Натомість імпорт, за оцінкою НБУ, був значно більшим — 51,5 млрд дол. На момент підготовки матеріалу НБУ ще не оприлюднив детальних даних, тому в статті використано статистику Укрстату.

Скорочення експорту відбувалося на тлі економічної кризи, що тривала в Україні протягом попередніх чотирьох років. Падіння почалося в середині 2012 року й припинилося в середині 2016-го. В останні місяці 2016 року експорт почав поступово зростати завдяки підвищенню цін і попиту на зерно, руду та метал. Однак середньорічні показники все ще демонстрували невелике падіння через слабкі результати на початку року, коли ціни залишалися низькими.

Як видно з графіка, у 2016 році падіння майже припинилося. Його пік припав на 2014–2015 роки, коли найшвидше знижувалися ціни на руду, метал, олію та зерно. Експорт послуг навіть дещо зріс, хоча до докризового рівня йому було ще далеко. За час кризи експорт послуг скоротився приблизно на третину, а товарів — майже вдвічі.

Основа експорту — сировина та напівфабрикати

Основу українського експорту становлять сировина та напівфабрикати — природні ресурси й товари з невисоким ступенем переробки. До початку кризи це насамперед були залізна руда та продукти її первинної переробки — чорні метали. З початку 2000-х до них стрімко наближалася продукція аграрної галузі: зерно, насіння та продукт його переробки — олія. У 2014 році аграрна продукція посіла перше місце в структурі експорту й продовжила зростати. У 2016 році її експорт збільшився не лише у відносному, а й в абсолютному вимірі.

Що глибше переробляється природний ресурс, то більше доданої вартості, а отже й доходу та добробуту, залишається в країні. Тому експортувати машинобудівну продукцію вигідніше, ніж метал, метал — вигідніше, ніж руду, ковбасу — вигідніше, ніж м’ясо, а м’ясо — ніж зерно. Як видно з таблиці та графіка, Україна експортувала дедалі більше аграрної продукції й чорних металів і дедалі менше машинобудівної та хімічної продукції. У 2016 році структура експорту змінилася незначно: основні зміни відбулися у 2013–2015 роках.

Частка продукції з високою доданою вартістю залишається низькою

Із наведеної нижче таблиці видно, що частка машинобудування впевнено зменшувалася з 2012 року, і ця тенденція продовжилася у 2016-му. Це було прямим наслідком застарілого асортименту й технологічного відставання українського машинобудування.

До різкого падіння цін на сировину та паливо основним покупцем української машинобудівної продукції була Росія. Йшлося про добре відомі товари, які часто випускали ще з минулого століття за технологіями того самого періоду. Високі доходи від нафти дозволяли Росії купувати українську інвестиційну продукцію, навіть коли вона поступалася не лише найкращим зразкам із розвинених країн, а й аналогічним товарам із Китаю. З одного боку діяла усталена традиція постачання, з іншого — небагато виробників могли швидко забезпечити російський ринок великою кількістю вагонів, труб, насосів чи двигунів, а українські заводи свого часу будували саме для цього.

Після падіння цін на сировину та паливо Росія вже не мала ані колишніх фінансових можливостей, ані потреби купувати застарілу українську продукцію. До цього додалися політичні обмеження. Знайти інших покупців на продукцію середини XX століття було непросто: на світовому ринку існували якісніші й дешевші аналоги. Частину товарів продавати вдавалося, але вже не в попередніх обсягах, і падіння експорту ще не завершилося.

У 2016 році стабілізувався та дещо зріс експорт електротехнічної продукції, особливо автомобільного кабелю, на який припадало 23% машинобудівного експорту країни. Експорт інших видів машинобудівної продукції продовжував скорочуватися.

Зростала частка продукції легкої промисловості, але її загальний експорт залишався невеликим — 841 млн дол. У 2016 році він почав зростати в абсолютному вимірі, однак іще не досяг рівня 2014 року. Для порівняння: у 2013 році продукції легкої промисловості експортували на 1 млрд дол.

Експорт хімічної продукції також зменшувався. Значну його частину становили продукти переробки природного газу — аміак і добрива. Після подорожчання газу їхній експорт став менш прибутковим. Україна експортувала оксид алюмінію, добрива, ліки, аміак та уранову сировину для переробки в Росії. Із цього переліку лише ліки були продукцією з високим ступенем переробки, але обсяг їхнього експорту становив близько 180 млн дол.

Динаміка структури експорту України, %

Інтелектуальні послуги: позитивна динаміка, але невеликі обсяги

У структурі експорту зросла частка послуг. Перше місце серед них посідали транспортні послуги, передусім транзит нафти й газу трубопроводами з Росії до Європи. Транспортні послуги приносили країні більше валютних надходжень, ніж машинобудування: 5,3 млрд дол. проти 4,3 млрд дол.

Найбільш інтелектуаломісткими напрямами були експорт науково-технічної продукції та IT-послуг. У 2016 році Укрстат окремо виділив науково-технічні послуги у складі ділових. Комп’ютерні, інформаційні, телекомунікаційні та науково-технічні послуги разом принесли Україні 1,9 млрд дол., або близько 4% загального експорту товарів і послуг.

Комп’ютерні послуги зросли на 10%, а послуги з досліджень і розробок — на 7%. Водночас експорт інформаційних, телекомунікаційних і частини науково-технічних послуг скоротився. У підсумку загальна сума експорту високотехнологічних послуг майже не змінилася. Їхній обсяг іще був недостатнім, щоб суттєво впливати на валютний ринок або замінити експорт металу, руди чи зерна.

У статистиці НБУ обсяг інтелектуальних послуг зазвичай більший, ніж у даних Укрстату, оскільки НБУ враховує всі валютні перекази, зокрема неформальні. На момент написання статті докладних даних НБУ за 2016 рік ще не було. Однак навіть з урахуванням можливої різниці обсяг такого експорту залишався значно меншим за експорт зерна чи металу.

В аграрному експорті та чорній металургії частка первинної сировини не зменшується

Аграрний експорт у 2016 році становив 15,3 млрд дол. Це більше, ніж у 2015 році — 14,6 млрд дол., але менше, ніж у 2014-му та попередні роки. Найвищий показник зафіксували у 2012 році — 17,9 млрд дол.

Аграрна продукція охоплює як безпосередні плоди землі — зерно, плоди й насіння, так і продукти їхньої переробки: олію, борошно, м’ясо та соки. До продукції глибшої переробки належать ковбасні й кондитерські вироби та інші готові товари.

Статистика показує, що первинна рослинна продукція, передусім зерно, плоди та насіння, приносила Україні більше валютних надходжень, ніж готові продукти.

Серед готової продукції найбільше доходу приносила олія. Зростання її продажів у 2016 році збільшило частку готової продукції в аграрному експорті. До цього така частка щороку зменшувалася, а у 2016-му все одно не повернулася до рівня попередніх років.

Експорт олії становив майже 4 млрд дол. — востаннє більший показник спостерігали у 2012 році. Інші види готової продукції приносили значно менше доходу. Наприклад, експорт борошна та круп сягнув найбільшої на той час суми — майже 139 млн дол., але це було у 30 разів менше, ніж експорт олії, і в 19 разів менше, ніж експорт пшениці.

Частка готових виробів скорочувалася ще й тому, що раніше значні обсяги цукерок, печива, сиру та масла постачали до Росії. У 2016 році цей експорт майже припинився, а нові ринки купували значно менше готової аграрної продукції. У результаті найбільшу частку серед продуктів переробки становили відходи виробництва — макуха та висівки.

Експорт молочних виробів скоротився майже вдвічі: із 692 млн дол. у 2013 році до 331 млн дол. у 2016-му. Основними ринками збуту стали арабські країни, зокрема Ірак і Єгипет, а також держави СНД. Постачання до Росії майже повністю припинилося. Невеликі партії масла та іншої молочної продукції експортували до Нідерландів.

Натомість експорт м’яса зріс до 388 млн дол. передусім завдяки збільшенню постачання м’яса птиці до Іраку, Єгипту та Нідерландів. Проте загальний обсяг експорту м’ясної й молочної продукції залишався значно меншим, ніж зерна та олії.

У чорній металургії спостерігалася подібна ситуація. Найменше доданої вартості містить залізна руда. Після виплавлення з неї чавуну, а потім сталі утворюється напівфабрикат із більшою доданою вартістю. Ще більше її містить готовий прокат, який використовують у машинобудуванні та будівництві. Найвища додана вартість — у металевих виробах: трубах, метизах і металоконструкціях.

За час кризи частка залізної руди зросла до 19% експорту чорної металургії й не зменшувалася. Частка напівфабрикатів підвищилася з 34% до 38%, а у 2016 році скоротилася до 36%. Водночас частка металевих виробів продовжила падати: раніше вона становила 14% експорту галузі, а у 2016 році — лише 7%. Частка готового прокату збільшилася до 38%. Отже, за роки кризи структура експорту погіршилася, а у 2016-му фактично залишилася без суттєвих змін.

В абсолютному вимірі зріс експорт олії, одягу, взуття, круп, овочів, м’яса, цукру, ліків, деревини, текстилю, електротехнічної продукції, вагонів і комп’ютерних послуг. У цьому переліку є готова продукція з високою часткою доданої вартості, однак основний приріст забезпечили олія та деревина, з одного боку, й електротехнічна продукція — з іншого. Решту товарів експортували в порівняно невеликих обсягах.

Експорт багатьох інших товарів не збільшився, а за окремими позиціями навіть скоротився. Особливо це стосувалося машинобудівної продукції, аміаку, мийних засобів, паперу, автомобілів і літаків — переважно товарів із високою доданою вартістю. Показовим було одночасне зростання експорту деревини та скорочення експорту паперу, тоді як імпорт паперу збільшився. І це відбувалося попри мораторій на експорт необробленої деревини.

Експорт сировини залежить від кон’юнктури світового ринку

Графік показує, що протягом кризи ціни на основні товари українського експорту знижувалися. У 2016 році падіння припинилося, а наприкінці року ціни почали зростати. Експорт також перестав скорочуватися й у другій половині року перейшов до зростання. Водночас середні ціни за весь рік залишилися майже такими самими, як у 2015-му.

Велика залежність експорту та валютних надходжень країни від кон’юнктури світового ринку була наслідком відсутності системних реформ в українській економіці.

Чиновницька чи інноваційна економіка? Поєднати їх не виходить

Часто кажуть, що Україна має дешеву й освічену робочу силу, а отже всі умови для розвитку наукоємних виробництв та експорту. Це твердження потребує уточнення. Кваліфіковані працівники справді нерідко змушені їхати за кордон, бо в Україні не мають можливості реалізувати свої знання та вміння й заробляти достатньо для гідного життя.

Одна з причин — надмірні транзакційні витрати, тобто витрати, пов’язані із суспільними та економічними відносинами. Йдеться про взаємодію з державою та іншими учасниками ринку, утримання чиновницького й контролюючого апарату, виконання вимог регуляторів і державних монополій, а також про неефективність судів та правоохоронних органів. Усе це може зробити бізнес збитковим. Що складніша діяльність підприємства, то більші транзакційні витрати й менше стимулів працювати в Україні.

Високотехнологічна та інша готова продукція значно менш волатильна: ціни на неї змінюються не так різко й часто, як на сировину та паливо. Проте якщо сировину й напівфабрикати можна випускати десятиліттями майже без змін, готова продукція постійно розвивається. Щоб утримуватися на ринку, виробник має безперервно вдосконалювати її та передбачати потреби покупців.

Той, хто вміє захистити свій бізнес в українських умовах, не завжди здатен одночасно стежити за ринком і впроваджувати інновації — це різні компетенції. Тому підприємства часто випускають сировину, напівфабрикати або продукцію, технології якої сформувалися ще в минулому столітті. Через це вони особливо залежать від кон’юнктури ринку. Коли ціни на сировину падають, у покупців стає менше грошей, попит на звичні товари скорочується, а вимоги до їхньої якості зростають.

Логічним могло б здаватися рішення притримати товар і продавати менше, коли ціни знижуються. Проте в Україні відбувалося навпаки: ціни на зерно та руду падали, а фізичні обсяги їхнього експорту зростали. Імовірно, це пояснювалося браком інших конкурентоспроможних товарів. Експорт руди скоротився лише у 2016 році, тоді як до цього зростав щороку, попри майже дворазове падіння цін. А експорт пшениці у 2016-му досяг рекордного фізичного обсягу.

Фахівці, здатні стежити за інноваціями та впроваджувати їх, нерідко переїжджають до країн із нижчими транзакційними витратами — туди, де держава не заважає працювати, а захищає бізнес завдяки справедливим судам і ефективним правоохоронним органам.

Ось такий експорт із політичним підтекстом.