Україну приваблює в Європі ліберальна модель економіки відкритого типу. Ця модель є природною для умов України, головним джерелом розвитку якої можуть бути лише таланти, знання та підприємництво.

Україна тяжіє до Європи пристрасно та палко. Дія цього тяжіння є постійною. Майдан унаочує його силу. Але, парадоксально, це тяжіння є особливо потужним не через відповідність, а через відмінність.

Україна тяжіє до Європи через певний перепад потенціалів, в першу чергу культурних та ціннісних, а далі - економічних. Мова йде в першу чергу про ліберальні цінності. Україну приваблює ліберальна модель економіки відкритого типу. Ця модель є природною для умов України, головним джерелом розвитку якої можуть бути лише таланти, знання та підприємництво. Але ліберальна модель виявляється успішною тільки за умов довіри, відповідальності та наявності певних здатностей до ефективних комунікацій та співпраці, тобто за відповідної культури.

Європа вабить Україну. Та <Стара Європа> мусить остерігатися своєї привабливості, якою слід користуватися мудро. Пристрасть тяжіння може бути руйнівною. Так само, невміння розпоряджатися енергією своєї жаги до Європи є загрозою для України.

Від тяжіння України до Європи неможливо убезпечитися жодними бар'єрами. Навпаки, чим потужнішими будуть бар'єри до Європи, тим сильнішим буде тяжіння України до неї. Бо природа цього тяжіння полягає в різниці потенціалів, яка тільки посилюватиметься накладеними бар'єрами.

І справа тут не в Україні, а в універсальній привабливості Європи. Проілюструю це життєвим прикладом. Кілька років тому у розмові зі знайомими німцями зі Сходу Німеччини пішла мова про радянській кінематограф. І виявилося, що німці, які значну частину свого свідомого життя прожили у НДР, не можуть пригадати жодного радянського фільму. На питання про те, що ж вони дивилися в той час, розповіли таке. В кожному будинку було два телевізори і дві антени. Офіційно на даху стирчала антена повернена на Берлін. Під дахом - на Мюнхен. Дивилися той телевізор, який показував мюнхенські програми. Це був наочний приклад універсальності сили тяжіння європейської ліберальної цивілізації. Звичайно, що в Україні за ті часи подібної можливості хоча в шпаринку підглядати в Європу не існувало. Країни соціалістичного табору надійно затуляли Україну від Заходу. Але і тоді побувати там мріяла мабуть кожна інтелігентна людина.

Європейський спосіб життя настільки привабливий, що заради нього німці ризикували життям, тікаючи через Берлінську стіну. Зруйнувати бар'єри, які штучно віддаляли їх від <Старої Європи>, протягом другої половини двадцятого століття намагалися угорці, чехи, поляки. Заради права належати до європейської цивілізації зараз гинуть українці.

За що воює Росія з Україною? За здійснення свого нестерпного бажання панувати над Європою. 

За що бореться Україна? За своє право належати до вільної Європи, над якою ніхто не панує.

То як опанувати цю стихію? Як уникнути деструктивності, яку вона може породити? Відповідь підказує згадана природа європейського тяжіння. Вона полягає у зменшенні різниці потенціалів у  культурі, цінностях та економіці. Саме так. Закінчуючи, а не починаючи з економіки. Бо як бачимо на прикладі Росії, економічний добробут країни сам по собі не вирішує проблеми тяжіння, а навпаки загострює, якщо не подолано ціннісний та культурний розрив. Сила тяжіння Європи діє на Росію так само як і на Україну. Але у Росії вона виявляється в бажанні опанувати Європу. Економічний добробут Росії створює ілюзію такої можливості, яка наповнює енергією дії багатьох її громадян. За що воює Росія з Україною? За здійснення свого нестерпного бажання панувати над Європою. Від Лісабона до Владивостока. Як складову частину осі Пекін - Москва - Берлін - Париж. За що бореться Україна? За своє право належати до вільної Європи, над якою ніхто не панує.

Подолати розрив потенціалів між Україною та ЄС здатен механізм нтелектуальної та культурної конвергенції.

Подолати розрив потенціалів між Україною та ЄС здатен механізм конвергенції. В першу чергу інтелектуальної та культурної. Бо економічні проблеми України йдуть від <розрухи в головах>.

Незважаючи на Майдан, пост-совкова економіка закритого типу не поспішає відходити у небуття. Корупція та зловживання владою магічно не зникають на вимогу маніфестацій. Чому ? Бо свідомість визначає буття. В шкалі цінностей українців на першому місці залишаються персональний добробут та збагачення. Маніакальна зосередженість на матеріальному, перетворює українців на злидарів. Ставши заручником Мефістофеля, людина стає рабом. Чи винні в цьому українці? Швидше за все, що ні. Жертви Голодомору не можуть наїстися навіть в третьому поколінні.

Чи можуть українці щось змінити? Чи є вихід? Звичайно, що так. Усвідомивши проблему та відповідальність за себе, треба шукати рішення, шукати нового змісту успішності та визнання. Гроші та побутові вигоди не повинні бути мірилом досягнення, а лише його супровідним атрибутом.

Механізм конвергенції виявляється успішним лише за умови бажання всіх зацікавлених сторін до співпраці. Без спільних зусиль нічого не відбудеться.

Значна відповідальність лежить на українській стороні. Корупцію, вибіркове правосуддя, зловживання владою, насилля над особистістю неможливо подолати в державі, якщо їх толерувати в своєму оточенні або діях. Знаходити рішення поза совковою парадигмою - ось основний шлях визволення. Саме здатність до вироблення та втілення рішень, які лежать поза <нульовою грою> та збагачують всі зацікавлені сторони, повинна стати мірилом особистого досягнення в Україні. Популяризуючи відповідні історії успіху в Україні, можна зламати зачароване колесо економіки закритого типу, яке по інерції тягне країну долу, збільшує розрив з Європою, призводить до фрустрації суспільства та радикалізує активістів.

Швидкість та легкість в подоланні розриву потенціалів залежить і від зворотної сторони. Розв'язувати складні та унікальні проблеми легше разом. І головне, долучаючись до розв'язання українських проблем європейці приносять інший досвід, оригінальний погляд та нові парадигми. Саме через співпрацю відбувається культурна та інтелектуальна конвергенція. Вибудовуються довіра та взаєморозуміння. І тільки цим шляхом варто йти, щоб перетворити Україну на конструктивного та надійного учасника європейської спільноти, здатного зробити відчутний  продуктивний внесок у сталий розвиток європейського континенту.

Культурна та інтелектуальна конвергенція відкриють шлях для економічної конвергенції, а саме - включення українського бізнесу в світові ланцюги творення доданої вартості та приєднання до світових кластерів високотехнологічного розвитку. Зараз можливості України у створенні власних кінцевих продуктів світового рівня обмежені. Діюча досі економічна система не сприяє цьому. В той же час, приєднання до європейських та глобальних проектів - справа реальна та вкрай необхідна для економічної конвергенції.

Для подолання розриву через конвергенцію необхідними є відповідні навички. Треба вчитися спілкуватися, інформувати один одного, слухати та консультуватися, реагувати на зворотній зв'язок, дбати про спільний інтерес. Врешті, що ще залишається людині в двадцять першому сторіччі, коли більшість виробничих процесів беруть на себе роботи та процесори? Ефективні комунікації стають значною часткою творення доданої вартості. Репутація та соціальний капітал - важливими економічними чинниками.

Основою конвергенції є громадянська активність, горизонтальна взаємодія на рівні європейських суспільств та інтелектуалів

І останнє. Інтелектуальної, культурної, економічної конвергенції не досягнеш в кабінетах політиків та чиновників. Хоча і в них повинен відбуватися відкритий діалог та панувати атмосфера пошуку суспільно корисних рішень. Основою конвергенції є громадянська активність, горизонтальна взаємодія на рівні європейських суспільств та інтелектуалів.

Отже, Україну в Європі приваблює в першу чергу діюча там економіка відкритого типу. Україні будь-що треба вирватися з пастки неефективної економіки закритого типу. Поступове зближення з Європою еволюційним шляхом за рахунок інтелектуальної, культурної та економічної конвергенції надає таку надію.

Тарас Данько, Харків, Україна для Країна Ліберальна