Згідно індексу економічної свободи в 2014 році єдиною (!) "червоною" країною на Європейському просторі є Україна. Країна з репресивною економікою. Чи можна сподіватися на сталий економічний розквіт за таких умов? Питання риторичне. Як змінити цей стан речей? І от саме на цьому питанні починається блюзова тема.

Економіка закритого доступу - проблема не тільки бізнесу

Чому? Бо в країні панує економіка обмеженого доступу. Які її прояви? Економічні та правові відносини будуються на основі особистих стосунків. Влада нерозривно поєднана з бізнесом. Вільна конкуренція придушена. Економічна діяльність в першу чергу полягає  у створенні та захопленні монопольних ніш та паразитуванні на решті членів суспільства за рахунок участі у владі. 112-е місце України в рейтингу умов ведення бізнесу Doing Business за 2014 рік наочно демонструє це. Та найсумніше полягає в тому, що жодна влада не зацікавлена у зміні цієї ситуації. Ми перебуваємо в інституційній пастці.

Такий стан речей – не тільки проблема бізнесу. Ефективно конкурувати за таких умов на ринку ЄС нашому бізнесу буде надзвичайно складно. Він не створюватиме нові робочі місця. Доходи домогосподарств не зростатимуть. Бюджет не буде чим наповнювати.

Альтернативою є економіка відкритого доступу. Вона полягає в наступному. Держава ставиться до всіх однаково. Всі рівні перед законом. Бізнес, як правило, не має привілеїв. Держава захищає чесну конкуренцію.

Але для створення таких умов потрібен не просто суспільний запит. Потрібна потужна суспільна сила, яка здатна протиснути відповідні реформи.

Реформи - це перехід від закритого доступу до відкритого

В свою чергу, всі економічні реформи в Україні повинні бути підпорядковані одній ідеї. Це - перехід від економіки обмеженого доступу до економіки відкритого доступу. Саме обговоренню способів практичного виконання цього завдання і повинні бути підпорядковані всі баталії кандидатів в депутати на економічну тему. А не змаганню в обіцянках-цяцянках.

Дещо не для дітей. Багато в чому наші проблеми полягають в тому, що ми не хочемо визнавати простий факт - Україна є країною, що розвивається. Developing country. Так, у нас є атрибути розвинутої країни - ядерна енергетика, здатність виробляти літаки або космічні ракети. Та за станом розвитку інститутів та суспільства Україна далеко не розвинута країна. Швидше - слаборозвинена. Але це не привід для негативних емоцій. А, навпаки, можливість, усвідомивши проблему, почати шукати способів її розв'язання.

Ми будуємо таку державу, яку дозволяє нам наша уява.

Наступне. Ми будуємо свою державу на уламках попередньої, яку будували робітники під полум'яним керівництвом більшовиків. Що уявляли робітники? Цех. Деякі з них ще уявляли казарму. Результат - цех-казарма розміром з державу. Ще були селяни. Вони мріяли про державу у вигляді великого села. Конфлікт цих уяв привів до знищення значної частини селян. А село стало ділянкою цеху. З часом виявилося, що держава у вигляді цеху-казарми неефективна та неконкурентоспроможна. А що натомість? Колективна уява мовчить. Хоча іншої альтернативи крім створення економіки відкритого доступу не існує.

Як правильно здійснювати реформи?

Спочатку суспільство повинно визначитися зі своїми вимогами... Тобто, що хочемо мати в результаті. Хоча б в найзагальніших рисах. Наприклад, "просту, зрозумілу та справедливу податкову систему". Зробити це не так просто як здається. Кожен уявляє ці вимоги по-своєму. Взагалі, науково доведено, що навіть найпростіші речі ми всі уявляємо та описуємо по-різному. Тому узгодити спільне бачення вимог дуже-дуже важко. Чим більше нас, тим складніше. Та в кінцевому рахунку в колективній уяві повинно вималюватися таке собі коротеньке тендерне оголошення від всієї країни для політиків. Реалістичне та досяжне.

А далі – змагання проектів втілення. Пропозиції від різних команд. Критерії оцінки. Справжня політична боротьба. Послідовна імплементація та прийомка робіт.

Так і тільки так. В Україні в усіх сферах життя існують серйозні проблеми із формулюванням завдання. Починаючи з оголошення про вакансію. Ми не вміємо пояснити чого хочемо. Іноді, навіть, не замислюємося. Бо хто ж визнає, що хоче дива. А дива немає. І не буде. Будуть нахабні продавці, які нав’язують непотріб. Так буде, поки не навчимося визначатися та узгоджувати, чого ж таки хочемо.

Згідно рейтингу конкурентоспроможності Всесвітнього економічного форуму Україна перебуває на стадії ефективності. Це означає, що для забезпечення подальшого економічного прогресу їй потрібні:

- інвестиції в створення ефективної інфраструктури,

- "дружнє для бізнесу" державне управління,

- сильні стимули для інвестицій,

- поліпшення навичок,

- поліпшення доступу до інвестиційного капіталу.

Чим не передвиборча економічна програма? Не обіцянки, а обґрунтовані конкретні пропозиції. Не треба нічого фантазувати. Бери й роби. Тільки хто робитиме?

І на останок про Європу. Вона неоднорідна. Має своїх лідерів за рівнем економічної конкурентоспроможності – Швейцарія, Фінляндія, Німеччина, Великобританія, Швеція, Норвегія, Данія, Бельгія. Коли ми говоримо про залучення європейського потенціалу для забезпечення інноваційного розвитку України, то нам варто орієнтуватися саме на таких лідерів. Вивчати їх досвід, намагатися співпрацювати з ними. Створювати на основі такої співпраці ту саму суспільну силу, яка протисне реформи зі звільнення економіки України.

Тарас Данько, Харків 16 жовтня 2014