У більшості країн світу практично увесь кризовий 2009 рік ціни падали, тоді як в Україні, не дивлячись на найбільше у Європі падіння ВВП - росли. Зараз спад економіки припинився, хоча стійкого зростання немає, і економіка сильно відстає від докризового рівня. А ціни продовжують рости.
Днями Держкомстат опублікував дані про інфляцію в лютому 2010 року. Ціни на споживчі товари і послуги виросли на 1.9%, в т.ч. на продукти харчування на 3.5%.
Це вище зростання, ніж у лютому 2009-го, а такого зростання цін на продукти харчування не було з квітня 2008 року.
У кожного ринку є свої причини більшого або меншого зростання цін. Але є і загальні макроекономічні причини їх загального зростання. Одна з причин прямо пов'язана з тим, як уряд виконує своє пряме завдання – регулює економіку.
На які товари росли ціни?
У 2009г. ціни на споживчі товари і послуги (грудень до грудня) виросли на 12.3%, в т.ч. на продукти харчування – на 10.9%. Ціни росли весь рік, за винятком липня-серпня. Лідерами зростання цін в 2009г. стали овочі, масло, риба, цукор і кондитерські вироби. З непродуктових товарів найбільше зростання цін було по алкоголю і тютюну, на який кілька раз піднімалися акцизи. Тобто це зростання цін практично повністю пішло до бюджету.
Ціни на промислові товари, взуття, одяг, комунальні послуги, готелі, ресторани значно відставали, давши за рік 7-8% зростання. Зате швидко росли ціни на ліки, послуги медицини, транспорт.
У 2010г. тенденція зберігається. Лідером зростання цін стали молочні продукти, цукор, масло, овочі. З непродуктових товарів виділяються паливно-мастильні матеріали. По решті промтоварів і послуг зростання цін практично немає.
У кожній галузі є свої причини зростання або гальмування цін. Проте, є один загальний висновок.
Ціни ростуть на продукти першої необхідності, які споживають всі, в першу чергу, малозабезпечене населення. В той же час, на послуги і промислові товари, основні споживачі яких заможніші верстви населення, зростання цін значно нижче середнього. Чому?
Як і у кого росли зарплати і пенсії?
За повідомленням Держкомстату, загальний фонд зарплати в народному господарстві України склав 249770,0 млн.гр., або 98,7% до рівня 2008г. Тобто загальна виплачена працівникам зарплата в номіналі зменшилася (з урахуванням інфляції зменшилася ще більше). Зростання середньої зарплати в номіналі склало 5.5% (при 12.3% інфляції), але зменшилася загальна кількість відпрацьованого робочого часу.
Найнижча зарплата в країні в сільському господарстві, освіті і медицині. Останні галузі – бюджетні. Найвища – у фінансах, видобутку вугілля, виробництві коксу. Виявляється, що фонд зарплати в освіті і медицині виріс на 11.2%, а у фінансах зменшився на 7%, в промисловості – на 13.5%. Тобто виплати низькооплачуваним працівникам з бюджету збільшилися, виплати краще оплачуваним в приватному секторі зменшилися.
За повідомленням Пенсійного фонду, загальний розмір виплачених пенсій збільшився з 147.9 до 165.7 млрд.гр. або на 12%. Пенсії, як відомо, виплачуються в результаті відрахувань від зарплати. Рівень відрахувань складає 33.5%, а сума виплачених пенсій склала 66.3% від виплаченої зарплати в країні.
Якщо фонд зарплати зменшився, а пенсії збільшилися, звідки гроші?
Які товари продавалися в торгівлі?
Результатом такої політики стала підтримка попиту на товари, споживані низькооплачуваним населенням і скорочення попиту на товари/послуги вищої якості. Зокрема, при значному падінні курсу національної валюти можна було чекати різкого зростання питомої ваги української продукції в торгівлі. Насправді, статистика за 9 місяців 2009г. дає складнішу картину. По продовольчих товарах частка своєї продукції виросла всього на 0.1% з 88.5 до 88.6%.
При цьому вона виросла для дорожчих товарів – коньяку, слабкоалкогольних напоїв, копченого м'яса, ковбас, масла. Для товарів, споживаних малозабезпеченим населенням, частка українського виробника зменшилася або не змінилася. Зменшилася частка місцевих товарів при продажі овочів, картоплі, ягід, макаронів, борошняних виробів.
Збільшилася частка українських непродовольчих товарів. Але теж, не по всіх групах. При продажі засобів для чищення і миття – зменшилася.
Статистика показує збільшення питомої ваги продажів на ринках з 30 до 31.3% і швидше зростання цін на них, порівняно з організованою торгівлею. На ринках в більшій мірі купують товари малозабезпечені громадяни. Загальний оборот торгівлі в номіналі практично не змінився. В той же час, оборот підприємств організованої торгівлі зменшився на 14млрд.гр. або на 5.7%.
В результаті політики Уряду, направленої на зростання доходів бюджетників і пенсіонерів, їх доходи збільшилися в номіналі практично з тією ж швидкістю, що і рівень інфляції. Проте, ціни на продукти, споживані малозабезпеченими громадянами, росли швидше за рівень інфляції в країні. Це привело, по-перше, до прискорення загальної інфляції, по-друге, до швидшого знецінення виплат саме для малозабезпечених.
Звідки ж гроші?
Вилучення грошей з ринків до бюджету.
Напрошується питання. Якщо попит на товари, споживані малозабезпеченим населенням не падає, чому наша економіка не намагається цей попит задовольнити? В результаті вона б теж розвивалася, а не падала, і тоді ціни б не росли. Чому цього не відбувається?
Бюджетники отримують свою зарплату з бюджету. Пенсії платить Пенсійний фонд, проте, як показують цифри, половину потрібних сум він також отримує з бюджету. А звідки бере засоби бюджет, якщо економіка падає? Як економіка, котра скорочується, може дати грошей на збільшені зарплати бюджетників і пенсії? Тільки одним способом, вилученням додаткових сум грошей з і без того падаючої економіки. І неповерненням їх назад.
Це добре видно з цифр державної статистики.
Доходи державного бюджету в номінальному виразі, тобто без урахування інфляції, впали з 231686.3 млн.гр. до 225319.9 млн.гр. або на 2.75%.
Витрати державного бюджету в номінальному виразі виросли з 241454.5 млн.гр. до 242356.7 млн.гр. або на 0.4%.
При цьому виплати зарплат і трансферти на виплату пенсій і стипендій виросли значно більше. Зате впали виплати на поточні потреби бюджетних установ і капітальні вкладення. Тобто гроші, що йдуть з бюджету суб'єктам господарювання.
Звідки узялися доходи? Прибуток підприємств, які її отримали, знизився на 1/3.
Народне господарство в 2009г. отримало збиток в 31.5 млрд.гр. замість прибутку в 83.4 млрд.гр. у 2008г. У 2009г. прибуток тих підприємств, які її отримали, склала 71% від рівня 2008г. Настільки ж впали надходження від податку на прибуток. Тут не може бути точного збігу, оскільки податок виплачується із затримкою. Але тенденції співпадають.
Податок на додану вартість в 2009г. склав 91.9% від рівня 2008г. (2009г. 84596,7 млн.гр. 2008г. 92082,6 млн.гр.).
ВВП України в 2009г. склало 912563 млн.гр. або 96% (у номіналі, з урахуванням інфляції, 85%) від ВВП 2008г. Істотну частину ПДВ складає обкладення імпорту. А імпорт в 2009г. у доларовому виразі склав лише 53.1% від імпорту 2008г. Навіть з урахуванням падіння курсу гривни ПДВ узятий з економіки в більшій пропорції, ніж рік тому. Знову ж таки, ВВП і ПДВ, при загальній економічній суті цих показників, розраховуються по різних методиках, стягуються в різні періоди і не можуть співпадати.
Але динаміка змін повинна бути схожою. Якщо ПДВ падає повільніше, ніж ВВП і імпорт, значить, з економіки витягується до бюджету більше засобів, ніж раніше. Саме це і відбулося.
Але деякі статті бюджету виросли. Так акцизи і мита виросли з 24610.8 до 27603.6млн.гр. або на 12% за рахунок постійного і різкого зростання акцизів на тютюн і алкоголь.
Особливо сильно виросли неподаткові надходження, з 52817.7 до 66296.4 млн.гр., або на 25.5%. В основному, це доходи від власності і рента, тобто пряме вилучення засобів з економіки.
Цифри підтверджують, виплати малозабезпеченим з бюджету підтримуються за рахунок додаткового вилучення засобів з ринку до бюджету.
Вилучення грошей банків до бюджету.
Банки кредитують економіку, а НБУ рефінансує банки. Проте, в 2009г. цей порядок не приніс економіці дуже великих коштів. Причина не тільки в тому, що банки переживали наслідки кризи. Але також в тому, що велику частину того, що банки могли дати економіці, підбирав той же самий бюджет, тобто Уряд.
У банків було непросте становище. Депозити юридичних осіб зменшилися на 18.2%, фізичних – на 1.9%. Відтік іноземних кредитів приватному сектору склав 7.9 млрд.$. Тобто, ресурс банків зменшився.
При цьому частка грошей, які отримав від банків уряд і державні проекти, виросла. Так банкам були продані ОВДП - цінні папери Мінфіну на суму більше 18 млрд.гр. з рівнем прибутковості більше 20%, а деякі випуски розміщувалися під 27% і вище. Природно, у банків пропадала, і можливість, і мотивація кредитувати приватний сектор, та ще і під нижчий відсоток. Серед виданих банками кредитів значну частку займають кредити державних банків державним же монополіям на неринкових умовах. Як повідомляє преса, Ощадбанк видав кредити Нафтогазу на суму 32 млрд.гр. При цьому Нафтогаз погасив тільки 10 млрд.гр., інші 22 «реструктуризував» під нічого не варті папери. І таких прикладів багато. Тобто навіть ті ресурси, які є у комерційних банків, підгрібає Уряд.
Іншим ресурсом грошей в економіці є засоби НБУ. У 2009г. воно безпосередньо або через банки викупило 34.9 млрд.гр. ОВДП за ціною розміщення, тобто знову-таки фінансувало бюджет або проекти Уряду (оплата Нафтогазу, викуп банків, що впали, і т.д.). Ці гроші не потрапили у виробничий сектор.
Уряд стимулює зростання цін.
В результаті вийшов замкнуте коло. Уряд, підтримуючи рівень доходів найменше забезпечених, виймає гроші з ринку. Виробники отримують ці гроші як виручку, але не можуть їх використовувати для розширення виробництва, оскільки Уряд їх знову вилучає до бюджету. Виробництво падає, ціни ростуть, причому, більше всього саме на товари, які споживають малозабезпечені громадяни.
Є і інші відомі факти, які не відображаються в статистиці. Тиск влади на приватний бізнес, стягування податків авансом, призначення податку (коли у підприємця не приймають звіт, поки він не вкаже потрібну інспектору суму), неповернення ПДВ, відверте здирництво чиновників, внаслідок чого підприємець думає не про розширення виробництва у відповідь на ринковий попит, а про те, щоб взагалі вижити! Всі ці явища були завжди, але такого розквіту, як в 2009г. не було давно.
Звичайно, у інфляції багато причин. Але всі вони, так або інакше, повертаються до спроби влади не зменшити свої номінальні витрати.
Дефіцит бюджету, неможливість сплатити борги, витрати держмонополій вимагали грошей. Їх забирали з ринку, у НБУ, займали закордоном. Причому, як відзначає НБУ, коли валюта МВФ витрачається на потреби бюджету, це по своїй економічній суті не відрізняється від незабезпеченої емісії. Адже бюджет виконує розрахунки в гривні. Тобто, валюта з кредиту МВФ продавалася НБУ, він замість неї друкував гривню, яка і йшла на зарплату бюджетникам.
Таке специфічне регулювання економіки Урядом і привело до одночасного падіння національної економіки і зростання інфляції.
Кажуть, ніби в 2010г. економіка почала рости. Посилаються на дані про зростання промисловості в січні 2010г. Це лукава цифра.
Роздрібний товарообіг підприємств торгівлі в січні в номіналі виріс на 6.8%, але з урахуванням інфляції, впав на 5.5%. Загальний товарообіг торгівлі, з урахуванням ринків, в січні 2010г. у номіналі виріс на 10%, але з урахуванням зростання цін, впав на 4.8%. Тобто тенденція та ж, по товарообігу і зростанню цін ринки випереджають організовану торгівлю.
Послуги населенню падають весь 2009г., у січні 2010г. вони в номіналі практично такі ж, як в січні 2009г. (з урахуванням інфляції набагато нижче).
У лютому зростання промисловості загальмувалось, торгівля, послуги населенню, будівництво продовжують падіння.
Таким чином, внутрішній попит не росте і не дає імпульсів економіці. Промисловість виросла за рахунок пожвавлення на зовнішніх ринках, зростання експорту сировини і напівфабрикатів. Всі тенденції 2009г. зберігаються.
Окремої розмови вимагає головна наша біда і гальмо розвитку – відсутність цивілізованого ринку землі, незахищеність власності. Але ці проблеми були і раніше, тут же мова про специфічні проблеми 2009г.
Кажуть, ніби всі розвинені країни світу друкували і займали гроші, щоб вийти з кризи. Це ще лукавіше твердження.
По-перше, США або ЄС друкують світову резервну валюту. Надрукували і розрахувалися по своїх боргах. Україна може друкувати тільки гривню, а розраховуватися потім треба світовою резервною валютою.
По-друге, згадані країни – найбільші світові експортери, вони знають, чим потім розраховуватимуться.
По-третє, не доведено, що вони правильно робили, коли друкували і займали.
Але, найголовніше, жодна розвинена країна не друкувало гроша для покриття зарплат бюджетникам або пенсій. Всі вливали гроші в приватний сектор ринку, даючи йому засоби на розвиток виробництва. Ніхто не збільшував вилучення до бюджету, навпаки, все було направлені на допомогу приватному виробникові, торговцеві, банку. Наш Уряд діяв в точності навпаки, забираючи гроші у приватного виробника, позбавляючи його можливості відреагувати на попит.
Така політика законсервувала кризу, не поліпшивши стану малозабезпечених верств населення, ради якого, по легенді, все затівалося. Але і працівники підприємств, що перейшли в результаті на неповний робочий тиждень, теж не олігархи.
Тепер, коли в розвинених і сировинних країнах пожвавлення внутрішнього попиту, у нас він завмер, а зростання відбувається за рахунок експорту до них сировини і напівфабрикату. Внутрішніх же імпульсів для виходу з кризи так і не з'явилося.
В результаті ми ще довго дивуватимемося із зростання цін то в одному секторі ринку, то в іншому, будемо обговорювати технічні причини, що привели до того, що країна стала купувати основні продукти харчування. У кожній галузі свої проблеми, кожну з яких можна розглянути. Але загальна біда одна - популістська політика Уряду, що роздає гроші своєму електорату за рахунок того, у кого їх простіше узяти, тобто за рахунок виробника. Причому ця політика зовсім не залежить від прізвища Прем'єра.
Статистику вивчав В.Рапопорт