23 жовтня 2009р. на "Свободі слова" Анатолій Гриценко запропонував скасувати ПДВ та ввести податок з обороту. Інший шанований кандидат у президенти, чинний прем’єр-міністр, збиралась відмінити ПДВ ще 2005 року, та, видно, відклала акцію до набуття президентського статусу. Втім, хіба це великий термін? Он розмовам про Податковий кодекс уже років десять.
Дійсно, бізнесу було б легше без ПДВ! Але ж кандидати замовчують, які інші податки та на скільки треба підвищити, щоби співставно наповнювати бюджет.
Чому б не відмінити взагалі всі „погані” податки?
Хіба не можна винайти ідеальний податок, який не потребує адміністрування, платиться автоматично без згоди платника? Втім, такий податок є! Це податок на гроші - інфляція! Приклад застосування його як заміни всіх податків - В.Ленін, 1918-1920 роки. У нас він теж застосовується поруч з іншими. Але я за його відміну, попри ідеальність.
Те, що ми пропонуємо відмінити щось погане, як-от ПДВ (а податки завжди погані), не виключає, що натомість прийде щось іще гірше. Все ж краще мати податки, ніж гіперінфляцію. Втім, можемо обирати, які саме податки.
Все більше країн застосовують непрямі податки, як-от ПДВ. Чому країни (чи то країна) ЄС так тримаються за ПДВ і не застосовують податок з обороту? Цього вимагають принципи ліберальної економіки, які сповідують (але, на жаль, не завжди проводять) ці країни: нейтральність економічної (в т.ч.податкової) політики держави щодо розмірів господарюючих суб'єктів; щодо різних галузей; щодо резидентів або нерезидентів. Можна стверджувати, що ПДВ в цьому сенсі ліберальний.
Звичайно, будь-який податок - тягар для бізнесу. Але податок з обороту на додачу має вирішальну ваду: він пригнічує конкуренцію. Дві фірми, які мають господарчі відносини, об'єднавшись, заплатять менший податок з обороту, адже не буде оподтковуватись оборот між ними. В цьому сенсі ПДВ нейтральний щодо конкуренції, не примушує фірми зливатись.
Прихильники податку з обороту стверджують: збиваючи в купу економічних суб’єктів, іхній улюблений податок скорочує ланцюжки „поганих” посередників та ліквідує зайві накрутки цін. Але якщо відкинути дитяче уявлення, що посередники "погані", а ми з вами "добрі", то визнаємо, що не ми вирішуємо, яка має бути довжина ланцюжків. Яка треба, така й буде. Якщо посередник реально не потрібний, обійдуться без нього. А забезпечити вільний доступ виробника на ринки – класичний обов’язок держави.
За цими двома поглядами на ланцюжки стоїть глибока різниця в розумінні економіки „державного регулятора” і ліберала. Перший уявляє економіку як мертвий механізм (як-от автомобіль), яким можна керувати як завгодно в межах його технічних можливостей. Це уявлення демонструє нерозуміння (радше відсутність відчуття) живої суті економіки, яка відкидає штучні схеми. Для ліберала економіка – не механізм, а організм, розвитку якого треба сприяти, створюючи відповідне зовнішнє середовище.
Податок з обороту - один з проявів спрощених підходів, вихованих адміністративно-плановою системою. Існує слушна думка, що податок з обороту - "примітивний", "надто спрощений", не для розвинутої економіки. ПДВ більш "точний", "коректний" (я би сказав "природний", бо "справедливий" в економіці не має змісту), для більш розвинутих економік. При всіх недоліках нашу економіку варто все ж зарахувати сюди. У США нема ПДВ (крім одного штату), але симптоматично, що при Клінтоні була спроба його запровадити. Мені невідома жодна країна першого ряду, яка відмовилась би від ПДВ на користь податку з обороту.
Корупційний потенціал податку з обороту вищий по визначенню.Адже ставки податку мають бути різні в різних галузях (що для тваринництва добре, то для торгівлі смерть), тому виникають складні питання: в якій мірі до якої галузі віднести підприємство? Перед очима постає добре знайоме багатопрофільне підприємство АПК з приблизно 50 видами діяльності, від тваринництва до торгівлі. От де поле для конфліктів і корупції! І це пересічний випадок, а не експорт.
Порівняймо ПДВ з податком на прибуток.
ПДВ простіше адмініструється. Всі підприємства і так виконують роботу митарів, обліковуючи закупівлю і реалізацію, тут же нараховується ПДВ. В ідеалі для митаря фірма – „чорний ящик”, митар контролює лише закупівлю і реалізацію. Звернімо увагу: у звітності підприємства Декларація з ПДВ набагато менша і простіша за Декларацію з податку на прибуток. А для визначення прибутку митарю треба подробно аналізувати витрати підприємства, розділяючи їх на виробничі та невиробничі. От, наприклад, робітнича їдальня, службовий автомобіль, ... включались у витрати чи ні? Крім того, невеликі фірми часто-густо роблять прибуток рівним нулю, просто підвищивши зарплату.
По мені, можна навіть обговорювати таку пропозицію: не оглядаючись на США (тільки у цьому), взагалі відмінити податок на прибуток, відповідно збільшивши ставку ПДВ.
Податок з продажу є різновидом податку з обороту, який платить лише кінцевий споживач. Ніяка країна, наскільки відомо, не бере його за основу. Може, тому, що непросто визначити, що є кінцевим споживанням, а що ні. Він може застосовуватись лише тимчасово або локально.
На жаль, ніщо не є ідеальним серед податків, крім інфляції.
ПДВ теж має вади: по-перше, він спонукає приховувати додану вартість (переводячи безготівку в нал і представляючи це як витрати); по-друге, відшкодування ПДВ експортерам спонукає до фіктивного експорту. Проблеми є, і з ними варто боротися. Незважаючи на недоліки, у ПДВ нема принципових вад податку з обороту, він нейтральний щодо довжини ланцюжків купівлі-продажу, не пригнічує конкурентне (іноваційне) середовище малого бізнесу; спонукає до єдиної для всіх ставки (при різних ставках виникають нестиковки). Тому, здається, в цілому до нього в цивілізованому світі ставлення як до меншого зла.
В Україні ПДВ дійсно складно адмініструється.
Витрати на адміністрування не потрапляють ні підприємству, ні державі. Тут неявно губляться великі кошти. Головна складність, я вважаю, - правило "першої події", тобто ПДВ нараховується частково на кошти, що надйшли по передоплаті, а частково - на відвантаження товару без передоплати. Тобто ПДВ не можна визначити по самій лише накладній, треба аналізувати історію розрахунків з покупцем.
Логіка підказує: з чотирьох методів (нарахування, касовий метод, перша подія, остання подія) цей найгірший для підприємства (для держави навпаки).
Крім здорового глузду, таке нарахування податку протирічить одному з принципів GAAP (загальноприйнятних у міжнародній спільноті правил бухобліку), згідно з якими податок виникає, коли реально товар відвантажений або послуга надана. Тому висувається
Пропозиція:
ПДВ має нараховуватись "по відвантаженню", що набагато прозоріше (тобто по кожній накладній реалізації продукції або товарів, по кожному акту реалізації послуг). Тоді і податкові накладні не потрібні, нарахування ПДВ перевіряється по самому первинному документу.
Як на мене, кандидати у президенти, замість „мочити один одного в сортирах”, могли б на цьому прикладі виступити за спрощення адміністрування різних податків та зборів. Це оцінили би сотні тисяч (як не мільйони) працівників, дотичних до обліку.
В.Д.Попенко, к.т.н., 20 років стажу в автоматизації обліку.
Cпеціально для Країни Ліберальної.