Виступ Президента Західноукраїнського ресурсного центру, Василя Полуйко м.Львів на круглому столі "Економічна самоорганізація громад через кооперацію: реалістична ідея чи пуста мрія" м.Львів 15.03.2013.
Свій виступ хочу розпочати з анекдоту, який має відношення до псевдо кооперації, тобто до колгоспів. Разом з цим він допомагає зрозуміти суть справжньої кооперації.
У Івано-Франківській області є гірські райони, в яких за часів радянської влади не було створено жодного колгоспу, через відсутність землі, придатної для обробітку. Ці регіони заселені етнічною групою – гуцулами. Так от, викликають одного гуцула на засідання місцевого осередку комуністичної партії з метою агітації до вступу в колгосп і питають:
«Якщо партія скаже віддати корову, віддаси?»,
- «Віддам».
«Якщо партія скаже віддати коня, віддаси?»,
- «Віддам».
Усі задоволені і для остаточного переконання запитують:
«А якщо партія скаже віддати вівцю, віддаси?»,
- «Ні, не віддам!».
Партійних функціонерів охоплює здивування, як так коня віддасть, корову віддасть, а нікчемну свиню не хоче віддати. І всі майже
одночасно запитують: «Чому?».
Тому що, я її маю!, - відповідає гуцул.
Так от, основою для створення сільськогосподарських кооперативів є приватна власність. Виникає запитання, а чи має наш селянин приватну власність? Скільки селян мають приватизаційні документи на присадибну ділянку і паї? Але навіть якщо мають, то не можуть продати, заставити в банк, тощо, а значить не володіють повноцінно своєю власністю. І це вже майже 20 років після проголошення
незалежності.
Розпад Радянського Союзу в економічній сфері на селі політологи та економісти часто порівнюють з відміною кріпацтва. У минулому скасування кріпацтва в Росії мало стати поштовхом для переходу на якісно новий рівень розвитку сільського господарства, але не стало. Де-юре селяни стали вільними, але де-факто залишились залежними від землевласників. Те саме можна говорити і про теперішній час.
Лишень за часів Столипіна на селі були започатковані деякі зміни. Згодом більшовики також пообіцяли «землю-селянам» і дозволили протягом короткого часу її використовувати задля забезпечення короткотривалих партійних інтересів. А коли такі інтереси були задоволені, шляхом Голодомору швидко забрали землю у селян. Так і тепер, ніби є приватна власність на землю, а насправді її немає.
У такому випадку немає чому дивуватись, що за результатами соціологічного дослідження, яке було проведене у 2007 році Інститутом Горшеніна, свобода підприємництва має практичне значення лише для кожного четвертого мешканця країни. На думку експертів інституту, це характеризує відношення громадян України до приватної власності, яка поки що не є чимось особистим і недоторканим.
Повернімося знову до відміни кріпацтва, але на цей раз до Західної Європи. Розвиток капіталізму після відміни кріпацтва в європейських країнах сприяв руйнації традиційних форм організації суспільства, котрі існували впродовж попередніх століть. Протягом 19 століття зазнає ерозії інститут сільської громади. Загострення суперечностей у суспільстві та пошук шляхів їх можливого вирішення з’являються в центрі уваги громадських та політичних діячів. Вони намагаються на основі ідей свободи «гуманізувати» соціально-економічні відносини, повернути суспільство до засад моральності та духовності, котрі на їхню думку руйнуються капіталістичним суспільством. Таким чином у Європі поширюються різні інституційні форми громадянського суспільства, серед яких важливе місце посідають кооперативні організації селянства. Цей рух на початку 20 століття доходить і до України. У 1916 році виходить книга всесвітньо-відомого економіста Михайла Івановича Туган-Барановського: «Соціальні основи кооперації». У своїй книзі він пише, що лише свобода особистості може бути визнана найвищим соціальним ідеалом і наводить цитату з «Братьев Карамазових» Федора Достоєвського:
«—Представь,— говорит Иван Карамазов Алеше,— что ты возводишь здание судьбы человеческой с целью в финале осчастливить людей, дать им, наконец, мир и покой, но для этого неминуемо предстояло бы замучить всего одно только крохотное созданьице, вот того самого ребеночка, бившего себя кулачком в грудь, и на неотмщенных слезках его основано это здание, согласился ли бы ты быть архитектором на
этих условиях, скажи и не лги!
— Нет, не согласился бы,—тихо проговорил Алеша.
— И можешь ли ты допустить идею, чтобы люди, для которых ты строишь, согласились бы сами принять свое счастье на неоправданной крови маленького замученного, а, приняв, остаться навеки счастливыми.
— Нет, не могу допустить.»
Після цієї цитати я хочу звернути Вашу увагу на те, що сьогодні Україна займає ___ місце за рейтингом свободи слова. Нам намагаються певні кола повернути культ Сталіна, для якого на відміну від Достоєвського людське життя було ніщо.
Отже, таким чином, ми вже згадали про дві фундаментальні засади функціонування кооперації: приватна власність і свобода особистості.
Є ще третя засада – товарне виробництво. Підтвердження цьому ми знаходимо в Італії. На півдні і в центрі Італії, в основному існують невеличкі господарства, які не ведуть товарного виробництва, як наслідок охопленість кооперативами там низька. А на півночі країни, де
ведеться інтенсивне сільськогосподарське виробництва, більшість фермерів об’єднані у кооперативи.
Дозвольте тепер звернути вашу увагу на назву мого виступу «Сільськогосподарська кооперація – школа господаря і громадянина». Чому школа господаря і громадянина? Тому що приватна власність, свобода особистості і товарне виробництво з одного боку є необхідними умовами для успішного функціонування кооперативу. З іншого боку вони є тим, що продукує і підтримує своїм існуванням кооператив. Тобто кооператив, ніби через себе відтворює базові цінності демократії і ринкової економіки, дбає про приватну власність, плекає свободу особистості і підтримує товарне виробництво.
Яким чином все це відбувається? По-перше через процес спілкування і прийняття рішень. Через наявність демократичних правил та процедур. Через неможливість узурпації влади, оскільки в основі лежать економічні, тобто базові потреби людини. Через свободу членства, тобто виключно добровільний характер участі. По – друге, через відсутність примусової влади. Лише єдність і злагода, поєднання індивідуальних і колективних зусиль забезпечують економічний ефект від кооперації. По – третє, те що економічний забезпечується на рівні членів збільшення їх доходу, або зменшенням витрат. Як говорить О.Чаянов, що сільськогосподарський кооператив «не більша як частина господарства його членів».
Кооперація за словами Туган-Барановського прагне створити новий соціальний світ, з новою людиною, новими формами громадського життя, новими цілями і новими мотивами людської поведінки. Вона може мати успіх лише при наявності натхнення і морального підйому її членів. Тому ведення кооперативного господарства вимагає відповідного виховання людини. Витрачаючи значні кошти на підвищення духовного рівня людини, відкриваючи бібліотеки, народні школи, музеї, курси кооперації забезпечує не лише свої соціальні цілі, а й свій економічний інтерес.
Остатнім часом в ЗМІ почалось культивування думки про те, що малий бізнес є малопродуктивним заняттям. І наявність великої кількості дрібних підприємців – це ознака бідної країни. Це є серйозним ударом по кооперації, оскільки її основа – це малий і середній власник. За цим твердженням ховаються ті, хто боїться демократичної і економічної сили кооперативів. При їх допомозі, дрібний власник є повноцінним конкурентом транснаціональних і вітчизняних сільськогосподарських холдингів. Без обслуговуючих кооперативів, спілок, банків, дрібний власник, у тому числі фермер не зможе вижити в умовах ринку. Комерційні посередники ні в якій мірі не можуть бути замінником кооперації, вони лишень розоряють дрібного власника, користуються його економічною і правовою беззахисністю.
Держава у цьому протистоянні, якщо вона сповідує принципи демократії, повинна стати на захист малого і середнього власника і кооперації. Будемо з одного боку надіятись на це, а з іншого всілякими можливими методами домагатись цього.