Після майданова влада вже майже рік обіцяє податкову реформу. Мета реформи проголошується шляхетна – податки зменшити, адміністрування полегшити, але платити мають всі.
Насправді, ми вже це чули нещодавно – у 2010р. саме такі цілі проголошували розробники Податкового кодексу. Закінчились це податковим майданом. У вересні 2014р. до ВР був внесений проект податкових змін (законопроект 5079). Податки там збільшувались, процедури адміністрування ускладнювались. ВР не стала його обговорювати.
Новий уряд вносить у Парламент змінену версію законопроекту. Його тексту ще немає, але учасники обговорювань інформують – податки планують ще збільшити, а процедури адміністрування ще ускладнити
В даному матеріалі мова буде про 1 суттєву урядову новацію, що стосується кожного – декларування доходів. Сьогодні більшість громадян впевнені, що вони податків не платять. Хоча не менше 2/3 бюджету та соціальних фондів створюються за рахунок доходів саме фізичних осіб. Але, в більшості випадків, перераховують їх в бюджет «податкові агенти» - роботодавці, банки, нотаріуси та ін. Фахівці давно звертали увагу, що це неправильно, кожен повинен сам платити свій податок і знати, скільки насправді він перерахував до бюджету.
Що запропонував вересневий законопроект 5079?
Перераховувати податки будуть продовжувати податкові агенти. Але громадяни будуть зобов’язані подати свої декларації доходів та видатків. Пропонувалося зробити одноразове декларування всіх активів, коли кожен міг занести в декларацію все, чим він володіє – гроші, нерухомість, акції, частки у бізнесі та ін. Всі ці активи треба реально мати: гроші – на рахунку в банку, на активи - підтверджуючи документи та ін.
Податкова не може цікавитись походженням цих активів чи оподатковувати їх. Тобто для громадянина начебто жодних перешкод. Якщо він нічого не задекларує податківці самі нарахують 200т.гр грошових активів. А вже потім при будь-якій покупці податківці можуть порівнювати її вартість з доходами покупця і робити висновок, чи не має цей громадянин невідомих їм джерел доходу, які не були оподатковані?
Цей варіант декларування в цілому відповідає європейській практиці. Треба зауважити – якщо податківці виявлять невідповідність доходів видаткам, це для них – привід для розслідування та пошуку невідомих джерел доходів і не більше.
Насправді, не факт, що для теперішнього стану України така новація своєчасна. Причин багато. Наприклад – необхідність тримати гроші у банку. Тільки в цьому році закрилися більше 30 банків, ще майже стільки ж не віддають людям їх гроші або віддають невеличкими сумами з чергами та нервами. НБУ забороняє віддавати людям готівкову валюту на суму більше 15000гр в еквіваленті на день.
Примушувати людей в цих умовах тримати гроші в банку – це майже кримінал. Адже ризик, що вони не зможуть користуватись ними при потребі дуже високий. Не факт, що тотальний контроль за доходами та видатками 40млн. українців принесе податківцям багато зиску, а витрат потребує чималих. При цьому переказувати гроші в бюджет і відповідати за правильність все одно мають підприємства.
Що планують зробити у 2015р?
Законопроект 5079 навіть не розглядався у ВР. Але в новому варіанті Уряд пішов значно далі. Всі видатки на суму більше 15 мінімальних зарплат (19000гр) треба оплачувати тільки безготівковими переказами через банк.
Податківці можуть контролювати будь-яку Вашу покупку на таку чи більшу суму. І тут найголовніше Уряд хоче дати їм право самостійно визначати, обґрунтованість Ваших видатків Вашими доходами. І якщо вони вирішать, що Ви утаємничили свої доходи – обкласти їх 30% податком.
Тобто, наприклад, Ви купили квартиру за 1млн.гр. Вам нарахували 200т.гр під час одноразового декларування. У Вас є декларація, що Ви заробили 200т.гр. Податківці можуть самі нарахувати Вам 600т.гр нелегального доходу і примусити платити 150т.гр податку. Ви збирали цей мільйон, запозичували в друзів та рідних – а Вам ще 150т.гр платити.
На відміну від новацій минулого законопроекту, як були прийнятні в принципі, хоч і не своєчасні, ця остання пропозиція Уряду неприпустима. Давати виконавчий владі право на свій розсуд призначати Вам податок – це узаконене свавілля.
Одна справа, коли інформація про необґрунтовані видатки є підставою для розслідування та виявлення не декларованих доходів. Така практика існує в багатьох країнах.
Інша – коли податківці без всякого розслідування, не виявивши цих невідомих джерел доходів, приймають рішення та забирають гроші. Людина може запозичити гроші в рідних та друзів. Отримати переказ від знайомих з-за кордону. Існує безліч способів отримати гроші, які невідомі податківцям і не повинні декларуватись. Виходить, що тепер все залишається на розсуд податківців – приймуть вони Ваші пояснення чи нарахують додатковий податок.
У обговореннях планів Уряду деякі дописувачі схвалювали такі наміри. Мовляв, тепер корупціонери та олігархи не зможуть ухилятись від оподаткування, бюджет поповниться і бідним та бюджетникам стане краще. І ще пропонували зобов’язати всі запозичення від рідних та друзів, а також перекази з-за кордону також декларувати – нехай податківці перевіряють того друга-родича і просять іноземних податківців перевірити доходи іноземного добродія.
Насправді це марні сподівання.
- це нереально.
Контролювати всі витрати на суму більше 19000гр, всі доходи та ще й взаємні запозичення то треба мати штат податківців на порядок більший, ніж зараз. Автоматизація обліку допоможе в технічних справах – накопичувати та систематизувати інформацію, але ж її треба передивитись, оцінити, дати вказівку, зробити запит, прийняти рішення та ін. – для 40млн. громадян це занадто велика робота.
Закордонні податківці можуть допомогти, але для європейців навіть сума, наприклад, в 100т.євро занадто мала, щоб вони нею займались, у них немає інформації по таким трансакціям, а для України не проконтрольовані 2млн.гр. псують весь облік.
Але є багато країн Південно-східної Азії чи Латинської Америки, в яких немає такого обліку взагалі і їх податківці не зможуть надати ніякої інформації, та й договорів таких між податківцями немає
Тобто, будь-яка людина зможе ініціювати переказ самому собі з-за кордону на потрібну суму і пред’явити її податківцю в якості виправдання своїх видатків.
Це тільки 1 схема, а їх існує безліч
- це не зачепить «олігархів» та корупціонерів, а вдарить по середньому класу.
Незаконні доходи, які обурюють населення, мають чиновники та «ділки» - підприємці, що працюють без належного оформлення своїх операцій. Але той, хто домовляється з податківцями про незаконне повернення ПДВ чи інші способи ухиляння від податків, так само домовиться і про визнання своїх видатків обґрунтованими – адже рішення віддається на розсуд самих податківців.
Той, хто придумав безліч схем ухиляння від податків, знайде можливість узаконити гроші для своїх витрат - хоч ініціювавши самому собі переказ з-за кордону. хоч оформивши їх на підконтрольні собі фірми, хоч ще якось.
Самі податківці, що живуть явно не на ті гроші, що офіційно отримують, не будуть прискіпливо перевіряти самих себе. А от ті, хто не володіє цими схемами, не може переказати собі гроші з-за кордону, хто за багато років надання послуг з програмування чи дизайну, будівництва чи ремонту накопичив певну суму грошей, дійсно не зможе скористуватись ними, або підпаде під контроль податківців.
- це неприпустимий контроль держави над людиною.
Кожна людина має право на приватність, на власність, на розпорядження належними їй активами. Так, держава в боротьбі з тероризмом, криміналом часто порушує це право. Але в демократичному суспільстві виробився компроміс, що дозволяє державі ефективно виконувати свої функції і не занадто обмежувати права людини. Якщо ж держава обмежує ці права як їй заманеться, це поліцейська держава, а не демократія.
От, наприклад, правоохоронцям було б значно простіше розслідувати злочини, якщо б всі люди ходили з працюючими GSM-джерелами – включеними телефонами та ін. За місцем перебування кожного був би 100% контроль, десь скоїли злочин – відомо про всіх, хто був поруч. Хто виключив телефон – штраф.
В чому різниця цієї вигаданої схеми з пропозиціями відслідковувати всі доходи, видатки та статки кожного?
Насправді, такий контроль можливий за доходами та статками чиновників та отримувачів соціальної допомоги. В цьому випадку він має іншу мету – перевірити, чи живе чиновник на гроші платників податків чи має інші доходи та мотиви своєї діяльності. Чи дійсно отримувач соціалу – соціально незахищений і не має інших джерел доходів? В разі виявлення невідповідностей в цих людей не забирають їх гроші, а перестають виплачувати державні. Тобто в людини нічого належного йому не відбирають. Тут немає порушень його прав. Не отримуй гроші в держави і ніхто тебе не буде перевіряти.
В планах уряду – тотальний контроль в якому саме чиновникам буде найкраще, бо їм простіше порозумітися с податківцями, ніж програмісту чи ремонтнику автомобілів. Але кажуть прихильники тотального контролю не вгамовуються. Хоч тут є порушення прав, та це збільшить доходи бюджету, покращить життя простих людей,.
А от і ні.
- Тотальний контроль над доходами та витратами, право на свавілля податківців робить державу бідніше. І бідні перші відчують це на собі.
Прихильники контролю підсвідомо вважають, що кількість грошей в державі – величина незмінна і треба тільки змінити їх розподіл. Але це не так. Гроші йдуть туди, де їм зручніше. Люди, що мають гроші, тримають та використовують їх там, де це краще робити. Щоб гроші збільшувались, їх треба заробляти і той, хто це робить, вибирає для себе, де йому краще це робити.
Тотальний контроль та свавілля чиновників роблять умови для грошей гіршими. Для власника це підстава для виведення грошей закордон, переводу своїх бізнесових операцій та переїзду в інші країни.
Ну, наприклад, навіщо купувати коштовну річ в Україні, коли можна купити закордоном та ввезти? Там такі речі дешевші та не контролюються. А при вивозі ще й ПДВ повернуть. Чи збагатіє від цього Україна?
Людина з грошами, що робить багато покупок обирає постійне місце проживання закордоном, в Україну приїжджає лише по справах. Так давно живуть «олігархи», цим все ширше користується середній клас. Це вигідно Україні?
Людина із великими статками пред’являє попит на високоякісні товари та послуги і вони з’являються в країн.і Ростуть доходи у фахівців, що можуть їх надавати, росте якість життя, адже ними можуть користуватись і інші люди. Країна і люди збагачуються.
Наприклад, що робити класному лікарю, коли в країні немає пацієнтів, здатних платити за якісну медичну допомогу? Надавати її безкоштовно? Але його праця потребує дорогих інструментів, ліків, устаткування. І це стосується майже кожного фахівця.
Чим менше в країні живе заможних людей, тим вона бідніша - і бюджет, і інші люди також бідніють.
Часто заперечують, мовляв, в Європі податки вищі. Насправді, вищі тільки загальні ставки, в Європі є багато пільг, що зменшують реальні виплати. Але в Європі за свої податки людина отримує високу якість життя. Чисті та безпечні міста, передова медицина та освіта за прийнятні гроші, правоохоронна система захищає життя та власність, високо розвинута система послуг спрощує побут, всі державні процедури прості і не потребують багато грошей та часу. За це все людина сплачує податки. Хочеш платити менше – є країни з невеликими податками без всіх цих зручностей.
В Україні все навпаки. Високі насправді податки і дуже низький рівень державних послуг. Це виштовхує з країни гроші та їх власників. А тотальний контроль за статками, складні процедури податкової перевірки, контролю кожної покупки, свавілля представників держави ще більше погіршують умови їх життя. І мова не про олігархів, які давно живуть закордоном та чудово домовляються з податківцями. Мова саме про середній клас, особливо тих, що не мають навичок спілкування з чиновниками.
Якщо розмови про реформи перевести з загальних слів до практики, то вони повинні привести до зворотнього – умови для грошей мають покращитись. Українці, що вміють працювати та заробляти мусять відчути тут перспективи для себе, іноземці та ті українці, що виїхали раніше закордон, мають побачити умови для повернення.
От послухаєш Уряд – начебто він реформи планує. А як побачиш, що він робить – начебто, все навпаки.
Колись герой Гашека казав, що йде у Чеські Будійовиці. А йшов у зворотній бік. Із Швейком все було зрозуміло – він не хотів служити в армії, але боявся про це заявити вголос.
А от чому так себе поводить наш Уряд?
В.Рапопорт Перша публікація