Платіжний баланс України який він у серпні на навіщо взагалі його рахують?

 Обвал національної валюти привернув увагу громадськості до понять та термінів, які зазвичай цікавлять лише фахівців. Серед таких – розмір валютних резервів НБУ та платіжний баланс країни. Свіжі дані з їх динамікою оприлюднюють масові ЗМІ, хоча ще недавно вони цікавили лише суто ділові видання. При цьому часто висловлюються думки, які не відповідають сутності цих понять.

Зокрема, часто кажуть, нібито валютні резерви потрібні щоб керувати курсом національної валюти. І коли курс падає, публіка висловлює незадоволення (і прямі звинувачення) на адресу НБУ.

Щоб зрозуміти, що таке валютні резерви і платіжний баланс, треба згадати, що в сучасному світі національну валюту емітує (часто кажуть «друкує») національний банк для потреб національної економіки. Тобто Національний банк України емітує гривню. Жодної іншої валюти НБУ «друкувати» не може. Всі інші валюти поступають в Україну в результаті торгівельних чи фінансових операцій.

Яким чином поступають інші валюти в Україну? Готівкова валюта ввозиться банками чи фізичними особами. Безготівкова зараховується на кореспондентські рахунки українських банків у банках інших країн. Наприклад, долари, якими володіє український банк насправді знаходиться у якомусь американському банку на рахунку, який там відкритий для українського банку. Вони можуть бути і на коррахунку у банку іншої країни який, у свою чергу, має коррахунок в банку США. Тобто український банк чи його клієнт керує доларами, але знаходяться вони у США.

Іноземна валюта поступає в Україну в якості оплати товарів та послуг, а також у ході фінансових операцій, коли іноземець купує в Україні власність, цінні папери, надає кредити. Валюту надсилають через приватні перекази знайомим чи у вигляді зарплати.

Навіщо в Україні потрібна валюта? Так само для закупівлі товарів та послуг закордоном, для приватних переказів фізичним особам, для фінансових операцій – інвестицій закордон, повернення інвесторам їхніх раніше зроблених інвестицій в Україні. Наприклад, закінчився термін кредиту – його треба повернути. Чи італійський банк, що колись купив Укрсоцбанк, хоче його продати, а отримані гроші повернути в Італію.

Українці не можуть розраховуватись за потрібні нам товари чи послуги гривнею. Її майже не беруть закордоном тому, що наша валюта лише частково конвертована. Тобто українець не може просто купити валюту та перевести її закордон. Для цього треба предявити контракт на імпорт, або отримати дозвіл на інвестиції. В результаті цих законодавчих обмежень іноземці не беруть гривню в якості засобу оплати, бо не певні, що зможуть при необхідності поміняти її на потрібну їм валюту. Окрім того, курс гривні нестабільний і інвестор втрачає на курсових різницях.

Для переказу валюти закордон, при наявності підстав, український резидент може використати ту валюту, що надійшла йому на рахунок, або купити на міжбанківському ринку України. Тобто, хтось має продати ту валюту, а, наприклад, імпортер чи колишній інвестор – купити.

Україна дуже залежна від імпорту, а, отже, і від наявності валюти. Так, за даними Укрстату, більше 32% товарів, що продавалися підприємствами торгівлі у 2014р. були імпортовані. Але й ті, що вважаються українськими, часто виробляються з імпортних комплектуючих, сировини.

У України є «стратегічні» потреби у імпорті нафти та газу, а тепер ще й вугілля з електрикою. Тобто, Україні потрібна валюта.

Можемо собі уявити, що в якійсь місяць країна у особі держави, державних та приватних підприємств має повернути кредити та інвестиції, наприклад, на 10млрд.$, а на українському ринку є тільки 5млрд. Більше зовсім немає, або є, але власники не хочуть продавати. І взяти більше нема де, бо коли країна у такому становищі, їй зазвичай не дають кредити, бо велика вірогідність не отримати назад. Виникає ситуація дефолту, тобто, коли держава та учасники ринку не можуть платити за своїми зобовязаннями. Навіть не тому, що немає грошей. Гривня є. Але немає валюти.

Для запобігання такої ситуації національний банк тримає валютні резерви. Їх обсяг залежить від обсягу імпорту країни та зовнішнього боргу, який належить до виплати у найближчий час. Так, у 2012р. Україна у середньому експортувала більше 8млрд.$ товарів, а у 2014р. тільки 4.5млрд. $. А валютні резерви на початку 2012р. були 31.8млрд.$, а напочатку 2014-го - 20.5млрд.$. Тобто і у 2012р., і у 2014 країна мала резерви, що дозволяли їй експортувати товари на протязі 4-х місяців. Це, насправді, не дуже великі резерви, вважається, що для надійного забезпечення імпорту треба мати піврічний запас.  Валовий зовнішній борг України (держави та приватних боржників) в останні роки складає більше 120млрд.$, виплати за ними розподілені нерівномірно, є роки, коли треба виплачувати по 10млрд. і більше. Тобто, наявні на сьогодні валютні резерви України – 12.6млрд.$ на кінець серпня - недостатні.

Резерви НБУ – це здебільшого цінні папери у вільно конвертованій валюті – 6.7 млрд.$ на кінець серпня. 4.8 млрд.$ резервів лежить на депозитах у іноземних банках. На ці гроші нараховуються відсотки. 947млн.$ лежить у золоті у сховищах НБУ. Це більш надійний вид резервів, але на нього не нараховуються відсотки і на сьогодні золото втрачає у ціні.

Таким чином, головне, для чого потрібні резерви, це гарантувати виплати держави та приватних бізнесів за зовнішніми запозиченнями та імпорт критично важливих для країни товарів. Це саме резерв на чорний день. І витрачати його на щось інше неприпустимо.

Але у валютних резервів є й інша функція – згладжування конюнктурних коливань. Адже і попит, і пропозиція валюти на ринку нерівномірні. Може так статися, що в якийсь місяць власники валюти не мають потреби її продавати, а потреба імпортерів, навпаки, збільшилась. Якщо НБУ не втрутиться, курс національної валюти сильно впаде. В інший місяць може бути навпаки, власникам валюти конче потрібна гривня і вони продають, а особливої потреби у імпортерів немає. Якщо не втручатись, курс національної валюти виросте. Щоб запобігти різким коливанням НБУ може виходити на ринок і купляти валюту при її надлишку та продавати при нестачі. Але це можна робити коли є впевненість, що на ринку рівновага, а коливання чисто конюнктурні.

Якщо нестача або надлишок валюти – стійка тенденція, то втручатись у ринок за рахунок резервів шкідливо. Якщо постійно викупати валюту у резерви, на ринок буде поступати надлишкова гривня, що призведе до інфляції. А припинити покупати – і курс все одно впаде до нового рівня рівноваги. Але Національний банк може таким чином поповнити резерви.

І навпаки, якщо стійка нестача валюти, НБУ може її продавати до тих пір, доки вистачає резервів. Після чого все одно курс доведеться опускати, а резервів вже не буде. Саме так вчиняв НБУ за часів Арбузова, коли кількість резервів впала з 35 у 2010р. до 15 млрд.$ у 2013р., після чого курс усе одно довелося відпускати. Це – неприпустиме використання резервів.

Тому можливості НБУ тримати курс за рахунок резервів дуже обмежені і їх постійне використання може загрожувати національній фінансовій системі.

Але НБУ може тримати курс і суто адміністративними заходами. Наприклад, заборонити купляти та продавати за ринковим курсом. Але в такому разі виникає «чорний ринок», тобто агенти ринку купляють і продають валюту поза легальним полем. Або легально продають за рекомендованим НБУ курсом, а потім доплачують гроші до ринкового курсу у вигляді «комісійних» чи якійсь іншій формі.

Зараз НБУ ввів жорсткі обмеження на купівлю та переказ валюти закордон. І навпаки, вимагає від експортерів продавати на валютному ринку України 75% валюти, що надходить. Це дозволило сбалансувати платіжний баланс, але надходження валюти у країну різко впали. З одного боку, у експортерів зменшилися можливості і мотивація, з іншого, інвестори не йдуть у країну, бо не впевнені, що зможуть в умовах обмежень НБУ забрати свої інвестиції при потребі.

Що відбувається на валютному ринку, приходить валюта у країну чи навпаки виводиться з країни, якими каналами надходить і якими полишає видно з платіжного балансу. У ньому відображається кожне надходження валюти на коррахунок, або у касу банку і кожна витрата з коррахунку чи каси. Коли валюти приходить у країну більше, ніж виводиться з неї, курс гривні зазвичай зростає, коли навпаки, падає. Ринковий курс вирівнює баланс і нормалізує валютний ринок. Але інколи країни з політичних причин не хочуть ринкового курсу. Або завищують його, щоб не впав дохід громадян перед виборами, або занижують, підтримуючі таким чином національного виробника. В результаті валютні резерви стрімко падають. Або, навпаки, зростають. При швидкому падінні резервів може бути загроза дефолту країни. І приватні кредитори в таких випадках зазвичай не дають грошей.

На цей випадок був запроваджений Міжнародний Валютний Фонд. Він може надати кредити для вирівнювання резервів та запобігання дефолту, але на умовах зміни економічної політики, яка призвела до такої загрози. Тобто краще не проводити ризиковану валютну та курсову політику і не доводити до дефолту. Але якщо вже так сталося, можна скористатися допомогою МВФ. Це важкі ліки і їх можна приймати, як і усі важкі ліки, лише в дійсно скрутних обставинах. Часто питають – це погано, брати кредити МВФ? Так от погано – це доводити фінанси країни до такого стану, що їй потрібні кредити МВФ.

Подивимось на структуру платіжного балансу України у серпні 2015 та за 8місяців, млн..$.

Платіжний баланс України у 2015р, млрд.$

 
  08.2015 8місяців 2015
Торгівля товарами та послугами   -80   -428
%% за інвестиції   -38 -3238
з/п, перекази з-за кордону   167   3571
Інвестиції, кредити   173 -1266
Купівля населенням   291   1012
Ітог без МВФ   513   -349
Виплати МВФ 1650   5515

З таблиці видно, які напрямки надходжень та витрат валюти в Україні. Сальдо торгівлі товарами та послугами стало трохи позитивним з 2-го кварталу 2015р. До цього воно було від’ємним багато років поспіль. Але у серпні воно знов стало відємним.

Великі суми валюти лишають Україну у вигляді відсотків за кредитами та дивідендів на закордонні інвестиції. В Україну надходять кошти приватних переказів з-за кордону – допомога родичам та зарплата. Ці три позиції створюють поточний рахунок. Інші позиції – це рахунок капіталу та фінансовий. На ньому відображаються процеси надходження та відтоку інвестицій, кредитів, купівля-продаж акцій, облігацій та т.ін. У таблиці з цієї суми в окремий рядок винесена купівля-продаж валюти населенням в банках. Як видно, інвестиції продовжують лишати країну. А населення начебто несе гроші до банків. Фінансовий сектор поповнюється за рахунок збільшення прямих інвестицій. Сумі невеликі, але вони зростають, що дає надію. Інше джерело фінансових ресурсів – кредиту уряду. У той же час кредити та облігації приватного сектору кожен місяць зменшуються, тобто валюта, яку раніше давали приватному сектору, повертається закордон.

Якщо подивитись на динаміку за місяцями, видно, що у 2-му кварталі і торговий баланс, і платіжний стали позитивними. Сума невелика, але в плюсі. Тим не менше, радіти зарано. Тим більше, що у серпні торгівельний баланс знов стал від\ємним (-80млн.$).

Варто зазначити, что баланс зовнішньої торгівлі товарами та послугами, що дає Держкостат, позитивний. Ці відомства трохи по-різному рахують операції. Насправді, і там, і там цифри трохи відрізняються від 0.

Населення начебто понесло валюту до банку. Але насправді, несе десь 200-300млн.$ на місяць, а купує – 30-50млн.$ Хоча у 2013р. суми були 1-2млрд. Ці суми нікуди не ділися, просто зараз конвертація йде поза банками. Збільшення імпортних мит та фактичне зменшення акцизів (у перерахунку на валюту) зробили вигідним контрабанду, що обслуговується готівковою валютою. НБУ враховує надходження та сплати готівкової валюти поза банками у балансі деяким відсотком, який вони вирахували задовго до кризи і який не відображають сучасну реальність.

Те саме відбувається і з безготівковими розрахунками. Обмеження на користування та купівлю валюти ускладнили легальний імпорт та експорт, зробили невигідними інвестиції Але контрабандна торгівля навпаки квітне, валюта надходить у країну та лишає її у невідомих кількостях. Баланс цього процесу стане зрозумілим лише коли обмеження будуть зняті.

Тим не менше, ринок звикає до нових реалій, таких дисбалансів які були у минулі роки, зараз немає. Дефіцит торгівельного балансу (торгівлі товарами та послугами) у 2014р. становив 15.6млрд.$, у 2014р. 5.5млрд.$ Це в минулому. Сьогодні торгівельний баланс коливається близько 0. Але експорт продовжує падати, валюта у країну не йде. Країна повертає інвестиції, кредити і не отримує нових. Валютні обмеження стримують зростання економіки. Насправді, щоб нормалізувати валютний ринок та забезпечити зростання, потрібно суттєво зменшити залежність нашої економіки від імпортного палива і навчитися випускати різноманітні затребувані на ринку товари та послуги. Інакше платіжний баланс буде і далі залежати від конюнктури світового ринку. І країна буде і далі залежати від кредитів МВФ.

Перша публікація ТЕХТИ