ГО "Країна ліберальна"

Реформатори думають так, начеб-то в них є вічність для реформ, можна скільки завгодно розмовляти про реформи і переставляти ліжка. Але часу пройшло більше року, якщо революціонери не змінюють систему, приходять контрреволюціонери. Запропонована реформа, яка трохи покращує процес, але не змінює систему і не вирішує жодних проблем.

У Верховну Раду внесено проект змін до пенсійних законів. Уряд доповів, що пенсійна реформа нарешті розпочинається. Чи так воно насправді?

1. Що і чому потрібно реформувати?

- В Україні не вистачає грошей на виплату існуючих пенсій.

Декілька цифр.

За діючою системою, пенсіонери отримують гроші з Пенсійного фонду. А наповнюють ПФ з зарплат тих, хто працює за наймом.
Всього пенсію в Україні отримували 12.1млн.пенсіонерів, з яких звичайну пенсію за віком – 9.3млн.

Середній розмір пенсії за віком 1573гр. Але серед тих, що отримують спеціальні пенсії, частину в розмірі звичайної пенсії також сплачує ПФ. Тобто, насправді, за рахунок ПФ отримують пенсії більше 10млн. пенсіонерів.

Зарплату в Україні отримують біля 8млн. працівників. Середня зарплата по країні за рік 3476гр.

При виплаті зарплати роботодавець сплачує від 36.76% та більше (в залежності від професії) від зарплати єдиного соціального внеску. Цей внесок йде не тільки на пенсії, але й у фонди тимчасової непрацездатності, нещасних випадків та безробіття. Ще 3.6% від зарплати сплачує сам працівник. Підприємці на єдиному податку сплачують ЕСВ від мінімальної зарплати (у 2014р. і зараз це 1218гр.)

Простий розрахунок показує, що цих грошей не вистачає на пенсії. Бо сьогодні від зарплати ЄСВ відраховується 40.36%, а щоб вистачило треба відраховувати більше 50%

Всього ЄСВ по країні було зібрано 179.6млрд.гр. Це з зарплат, і з підприємців (4млрд.гр.)

З цих грошей до ПФ на виплату пенсій перерахували 160.5млрд.гр. Насправді, ПФ ще отримав гроші підприємств, на яких працювали люди з важкими умовами праці, що отримують пенсію раніше, ніж у 60років – ще 4млрд.гр.

При легальній покупці валюти сплачують 2% до ПФ – це ще додало 6.66млрд.гр. При оплаті стільникового зв’язку ми сплатили 1.3млрд.гр. до ПФ, купуючи автомобілі – 1млрд.гр. та ін.

Але й у ПФ є деякі видатки. Так, він за свій рахунок мав сплачувати різницю між заробленою людиною пенсією та мінімальною (зараз це 949гр., при наявності певного стажу). Є власні видатки ПФ – 2.3млрд.гр., головним чином зарплата (1.9млрд.гр.).

В результаті ПФ не вистачило 19млрд.гр., які він отримав з бюджету.

Окрім того бюджет надав ПФ 55млрд.гр. для виплати пенсій, які більші, ніж звичайні, або раніше призначені. Джерелом цих надбавок, доплат та виплат за законом є не ПФ, а бюджет.

Найбільша сума – це пенсії інвалідам, непрацездатним, що не заробили пенсії, надбавки та підвищення за різними законами (23.5млрд.гр.). Велику суму надбавок отримують чорнобильці (6.6млрд.гр.), військові (14.7млрд.гр.), працівники гірничої, металургійної промисловості, інших галузей з важкими умовами праці (5.2млрд.гр.), колишні науковці (1 млрд..гр.). Як вже зрозуміло, частину доплат колишнім науковцям та працівникам з важкими умовами праці компенсують підприємства, на яких вони колись працювали. Але насправді, не в повному обсязі, бо частини тих підприємств вже немає чи в них обмаль коштів.
Таким чином, грошей, що отримує ПФ від роботодавців та працівників не вистачає для виплати пенсій і доводиться витрачати бюджетні кошти. А в бюджеті і без того дефіцит.

- Кількість тих, хто наповнює ПФ менша, ніж кількість пенсіонерів і ця тенденція погіршується

Протягом найближчих 5 років віку у 60 років буде щорічно досягати 600-700т.чол. В той же час роботоздатного віку кожен рік протягом найближчих років буде досягати 370-480т.чол. Тобто кількість працюючих, яка й так вже менша, ніж кількість пенсіонерів, буде ще зменшуватись. І що найгірше – кількість молоді кожної вікової групи зменшується. На 1.1.2015р. ще немає даних. Але дані на 1.1.2014р. достані, щоб зрозуміти тенденцію. Немає підстав думати, що за рік вона змінилась. Треба тільки пам'ятати, що на 1.1.2015р всім стало на рік більше

Кількість населення за віком на 1.1.2014р., осіб

Тобто, протягом найближчих 8 років ситуація буде лише погіршуватись, кількість молоді відповідних вікових груп буде з кожним роком менше, а кількість людей, що досягає пенсійного віку, зменшуватись не буде.

- Виплати на солідарну систему завеликі і не дають можливості розбудовувати високотехнологічні виробництва.

Протягом багатьох років головним джерелом експортних надходжень в Україну була металургійна галузь. Серед металургійних продуктів переважали продукти з найменшою долею праці - руда, сляб, заготовка.

Доля зарплати у ціні цих продуктів складає до 2%. Соціальні нарахування додають до ціни менше 0.8% - не помітна цифра. Вже при виробництві готового прокату, труб, метизів ця доля зростає до 8%, тобто соціальні нарахування додають до собівартості вже 3.2%. А тепер візьмемо високотехнологічне машинобудування, де доля зарплати у собівартості 40%. Соціальні нарахування додають 16% і забирають майже весь прибуток. А є й більш інтелектуальні виробництва з долею зарплати у 60-80%. Високий відсоток ЄСВ робить цей бізнес в Україні безглуздим.

Тому коли світова кон’юнктура металевої галузі погіршилась, її долю у українському експорті забрало рослинництво. Де також зарплати невеликі, а у собівартості переважає паливо та добрива. До того ж фіксований податок дозволяв платити невелику суму ЄСВ.

Так само виходить із ситуації найбільш інтелектуальна галузь України – IT. Працівники оформлюються приватними підприємцями на єдиному податку і сплачують ЄСВ з мінімальної зарплати, незважаючи на дохід. Інакше б в нас такої галузі не було зовсім.

Але великий завод не може піти таким шляхом. А виплачуючи легальні зарплати, неможливо виробляти інтелектуальну продукцію, що потребує високої кваліфікації працівників та великого обсягу обробки. Тому питома вага машинобудування у українському експорті кожен рік скорочується, а в ньому самому переважає найбільш проста продукція – вагони, великотоннажне литво, металоконструкції. Так замість турбін експортуються заготовки до турбін, замість кораблів корпуси. А кваліфікована обробка виконується вже закордоном і основна додана вартість залишається там.

Висновок: Тобто, необхідно скорочувати відрахування с зарплати при тому, що й існуючих відрахувань не вистачає.

2. Що пропонується пенсійною реформою?

- Запроваджується накопичувальний фонд

З 2017р. працівники будуть відраховувати до накопичувального фонду 2% від своєї зарплати. Цей відсоток кожен рік буде збільшуватись – з 2018р. 3% і т.д. з 2022р. треба буде відраховувати 7%.

Ті, кому на 1.1.2017р. виповниться 35років чи менше (тобто ті, що народилися у 1981р. і молодші) будуть зобов’язані це робити. Ті, кому буде більше 35 та менше 55 (1962-1980р.народження) зможуть відраховувати ці гроші за бажанням.

З 2018р. відрахування роботодавців до ПФ буде кожен рік зменшуватись на 1%. Тобто замість 36.73% у 2018р. буде 35.73% і т.д. до 31.73% у 2022р.
А сума у 3.6%, яку сьогодні кожен працівник відраховує у ПФ із своєї зарплати для тих, хто буде відраховувати до накопичувального фонду зменшиться до 0.6%, а для інших буде з кожним роком збільшуватись таким чином, щоб у 2022р. стала 8.6%.

Для працівників, що сплачують (чи за яких сплачують) по іншим ставкам правило буде тим самим. Тобто сума відрахувань (40.36% від зарплати для більшості) залишиться, але перерозподілиться по-іншому. Для деяких 2-7% буде перераховуватись не в ПФ, а в накопичувальний фонд, для інших на 5% зменшиться відрахування роботодавця та збільшиться самого працівника.

- Змінюється технологія спец пенсій. З 2016р. всі спец пенсії відміняються.

Замість них започатковуються накопичувальні професійні пенсії. Буде 5 професійних накопичувальних програм. 5-та програма стосується чиновників, депутатів, суддів, науковців. Вони будуть сплачувати до накопичувального фонду 2.5% від зарплати (насправді, бюджет буде за них сплачувати).

За інших працівників, які працюють в важких умовах та сьогодні мали право на підвищену пенсію, їх теперішні роботодавці будуть сплачувати до накопичувального фонду від 4 до 15% в залежності від професії. Відповідно, в залежності від накопичених коштів, їм буде сплачуватись підвищена пенсія.
З бюджету будуть і далі фінансуватись пенсії чорнобильців, інвалідів, учасників війни, осіб, що мають особливі заслуги перед Батьківщиною або мають право на пенсію за вислугу років. Бюджет також буде компенсувати різницю між нарахованою та мінімальною пенсію для тих, хто має необхідний стаж, але не напрацював на мінімальну пенсію, різницю між відрахуванням підприємств інвалідів та нарахованою ними пенсіями. Сьогодні ці суми виплачує ПФ, що є одним з джерел його дефіциту.

Для тих науковців та чиновників, хто вийшов на пенсію до 2016р. їх пенсії залишаться але надбавка не буде  індексуватись. Для тих науковців та чиновників, що на 2016р. мали стаж, необхідний для пільгової пенсії, але не встигли її отримати, буде передбачена виплата компенсації при виході на пенсію за рахунок ПФ.

Працівники, що працювали на важких роботах і не мають стажу накопичувальної професійної системи, отримають пенсію на існуючих умовах. Накопичувальній фонд та пенсійні фонди 2-го рівня пенсійної системи будуть виплачувати пенсії в межах накопиченого кожним працівником. Їх внески будуть інвестуватись у цінні папери, отриманих доход буде джерелом для виплати пенсій. Тобто ця частина пенсії буде зароблена самим працівником, а не братись з внесків працівників майбутніх поколінь. Вона не буде залежати від доброти політиків, які перед виборами збільшують пенсійні виплати, а після – зменшують.

Так само і пенсії за особливі умови праці будуть зароблені самим працівником та його роботодавцем в той час, коли він працює, а не сплачені майбутніми працівниками та власниками того підприємства, як зараз.

Добре, що ПФ не буде виплачувати гроші, які належить виплачувати за законом, але до нього не перераховувались. Якщо закон вимагає їх сплачувати, то це має робити бюджет.

3. Країна потребує пенсійної реформи, а не окремих покращень існуючої системи.

Те, що влада називає пенсійною реформою, не є реформа, а лише деяке покращення існуючої системи.
Запропоновані зміни не вирішують жодної проблеми.
Вони не зменшать дефіцит солідарної системи.
Вони не мотивують збільшувати легальну зарплату.
Вони не збільшать кількість працюючих по відношенню до пенсіонерів.
Вони не зменшують відрахувань до солідарної системи, або зменшують несуттєво..
Навіть 7% відрахувань до накопичувального фонду (яке буде лише з 2022р.) недостатньо, щоб накопичити собі на достойну пенсію.
Відрахування до солідарної системи передбачені майже, ніж у 5 разів вищі, ніж до солідарної. Сума до накопичувальної системи недостатня, а до солідарної – завелика, щоб спонукати працівників та роботодавців легалізувати зарплату чи інвестувати у нові високотехнологічні виробництва.

Хоча за законом у накопичувальній системі можуть працювати і приватні пенсійні фонди, створюється спеціальний державний накопичувальний фонд, в який будуть робити відрахування всі працюючі.  Цей фонд буде інвестувати накопичені гроші згідно із державними цілями. Міністр соціальної політики Розенко вже порахував, що у 2017р. держава отримає 6млрд.гр., якими зможе розпоряджатися, а віддавати тільки через 25років. Як держава вміє ефективно інвестувати, ми, нажаль, вже не раз бачили. Чиновники збираються витратити ці гроші і піти, а через 25 років прийдуть інші і будуть думати, що робити з пенсіями.

Реформувати чи загинути

Україна була країною, що жила не за рахунок виробництва доданої вартості, а за рахунок споживання природної ренти. Просто кажучи, сировина та продукти її первинної переробки на світовому ринку коштували значно більше за собівартість.

Влада присвоювала цю ренту і частину віддавала обслуговуючому її бізнесу, пенсіонерам та пільговикам. Це свято життя закінчилось. Треба навчитись виробляти додану вартість, або загинути. Третього шляху немає. Сьогодні той, хто вміє щось виробляти мусить або стати непомітним для держави, або емігрувати. Бо саме держава не дає виробляти додану вартість. Реформи – це те, що дає можливість працювати, заохочує працювати, запрошує тих, хто хоче та вміє.

Часу для реформ не залишилось. Влада чомусь думає, що у неї вічність для реформ. Є час далі розмовляти і нічого не змінювати. Насправді, більше року після Майдану – це вже забагато. А окрім розмов та технічних покращень нічого не відбувається. Коли революція тупцює на місті, приходить контрреволюція. Є країна де ресурсів значно більше, ніж у нас і яка може поділитися природною рентою в обмін на слухняну поведінку.