Торг вже не так працює, основні учасники відмовляються від старих правил.
Мовчазні білоруси здатні на “мовчазну революцію”?
Росія надалі грає подвійну гру: або поросійську революцію, хай і з пробілоруським забарвленням, та все одно зі ставленником “Газпрому” (див. вище в тексті про Некляєва); або налякати Лукашенка такою ж революцією, додатково нагнітати ажіотаж та валютну кризу (збільшувати паніку) і провокувати на жорстокі дії, щоб дорога до Європи була закритою. Тоді можна Лукашенко прямим текстом сказати: “Дамо тобі можливість стабілізувати економіку кредитами та іншими формами фінансової допомоги. Але буде одна умова — забираємо нафтопереробні заводи, трубу (збільшувати поділ “Бєлтрансгазу” з 50% до 100%, “Бєларуськалій”, МАЗ та ін бренди білоруської єкономіки.
Європі до таких нових правил важко пристосуватись, бо з моральної точки зору вона не може вести прямий діалог з режимом. І таким чином ЄС опинилась майже поза грою. Єдиний можливий крок залишиться через неформальні контакти, котрі ведуться особливо через Литву. Мета — впливати на чиновників вищої та середньої ланки і можливо ініціювати путч проти лукашенка із середини. Буде надана обіцянка організувати в потрібному розмірі фінансову допомогу у розмірі до $8 млрд.
Самі білоруси щораз більше показують різними акціями раніше не мислиме незадоволення. На початку була акція “стоп бензин”, коли автомобілісти заблокували цілий проспект незалежності. Продовженням був так званий “мовчазний протест” і плескання в долоні. Цікавим моментом є, що незважаючи на страшенне падіння курсу, зникнення імпортних товарів і шаленну інфляцію (більше 30%) відповідно до опитувань Незалежного інституту соціально-економічних та політичних досліджень поки що немає великого протестного потенціалу. Рейтинг Лукашенка досі має 30%, хоча до 70% сильно відчувають економічну кризу і звинувачують у цьому уряд.
Найцікавіші моменти опитування з червня місяця:
• Відсоток тих, що не довіряють президенту, набагато перевищило число довіри: 53.8% vs. 35.7% (ще півроку тому було 34.1% vs. 55%), а число готових знову проголосувати за Лукашенка на президентських виборах вперше з березня 2003 р. опустилася нижче 30% і склало 29.3% (у грудні 2010 р. - 53%, в березні 2011 р. - 42.9%).
Однак червневе опитування поки не виявило того зростання протестного потенціалу або, тим більше, "перспектив білоруської революції", про які після недовгого перепочинку знову заговорили лідери опозиції і деякі експерти.
• Так, до акцій протесту, що пройшли після президентських виборів 19 грудня 2010 р., схвально ставляться 26.6% (несхвально 43.7%, байдуже 24.4%),
• а кількість тих, хто вважає, що люди в Білорусі в тій чи іншій мірі "бояться висловлювати свої політичні погляди "сьогодні становить уже 85.3%,
• причому “всі або багато хто боїться" сказали 68.4% (восени 2007 р. було 73.3% і 46.8%).
• Вважають себе "в опозиції до нинішньої влади" 25.8% (60.3% - "ні"). Брали участь у публічних діях для вираження своєї думки (таких, як мітинги, демонстрації, страйки тощо) менше 10%. Висловили готовність до таких дій близько 20%.
У той же час, репресивні заходи влади проти опонентів все більше викликають незгоду і роздратування в суспільстві:
• суворі вироки учасникам "масових заворушень 19 грудня 2010" майже 40% опитаних оцінюють як несправедливі, ще 20.2% вважають, що "деякі з них були справедливі, а деякі ні" (справедливими їх назвали 20.3%, а надто м'якими - 6.2%), а заява глави держави про те, що він "знає про фінансування п'ятої колони з-за кордону.
• “Не вийде зламати країну, будь-яку п'яту, двадцять п'яту колону ми знищимо" підтримують тільки 27.9%, не підтримують 44.6%.
На "зовнішньополітичному фронті" поки без змін. Готових голосувати на гіпотетичному референдумі за приєднання Білорусі до Європейського Союзу сьогодні 45.1%, "проти" - 32.4% (у березні було 48.6% vs. 38.5%).
• На референдумі про об'єднання Білорусі і Росії " за "- 31.4%," проти "- 47.8% (у березні було 29.2% vs. 53.1%), а якби довелося між ними вибирати,
• за ЄС проголосували б 44.5%, за Росію - 35.3% (у березні було 50.5% vs. 31.5%).
Є видно, що незважаючи на багатолітню політику дебілорусізації і русифікації більшість людей пов”язує своє майбутнє з Європою. Але сама Європа взяла відносно Білорусі майже самовідвід. Після розвалу політики умовно кажучи “торгівля за демократизацію” нічого нового не придумано і подвійна гра Росії позбавила Європу майже всіх можливостей впливати на ситуацію. Хіба вже чекати на диво?...
16.07.2011 Jan Jagiello- Schönfelder, M.A.