Автор: А. Коломиец

Сьогодні Білорусь святкує День Незалежності (День Республіки). Довгий вікенд, що минув, я провів у своїх родичів у Молодечному - райцентрі Мінської області і хочу поділитися враженнями. Багато чого у цьому старовинному місті мені сподобалось. Чисті та доглянуті двори і парки, відремонтовані дороги, білоруськомовні вивіски, велика кількість книгарень, магазинів та кафе, а також легальний статус грального бізнесу. Найприємніше, що Молодечно не є "канонічною територією" однієї конфесії і тут будують як православні церкви, так і католицькі костьоли. Свобода віросповідання - це справді важливо.

Не сподобалась велика кількість радянської та стилізованої під радянську символіки та неформальна угода про відмову громадян від контролю за діяльністю уряду в обмін на забезпечення урядом відносного добробуту громадян.

В одній з книгарень я придбав спогади В'ячеслава Кебіча "Спокуса владою". У своїй книзі прем'єр-міністр Білорусі у 1990-1994 рр. ностальгує за Радянським Союзом, неодноразово підкреслює, що Перемога над фашизмом дала комуністам індульгенцію за всі попередні та майбутні злочини, більше хвалить ніж критикує "учня, який перевершив учителя" Олександра Лукашенка та таврує своїх опонентів з Білоруського національного фронту як "антидержавні сили", які весь час намагались "повалити" уряд та "захопити" владу. Але два уривки справили на мене позитивне враження.

У першому він згадує як під час торгово-промислової виставки біля радянського павільйону відкрилось виїзне кафе. На питання червоного директора Кебіча за чиїм розпорядженням вони працюють підприємці здивовано відповіли: "А хіба для організації бізнесу потрібні чиїсь розпорядження? Все вирішує розрахунок. Радянська делегація на виставці - одна з найбільших. Два тижні теж не маленький строк. От ми і вирішили заробити на вас". Кебіч констатує, що їжа та сервіс у кафе були не гірші, ніж у радянських ресторанах, і якби виставка проводилась у СРСР, то довелось би проводити безліч нарад та інструктажів, вирішувати проблеми з доставкою продуктів, а результат все одно був би гіршим.

У другому пише, як канцлер Австрії Бруно Крайський запросив білоруського колегу прогулятися вулицями Відня. Перехожі впізнавали голову австрійського уряду, посміхалися йому, дехто вітався за руку, а Бруно Крайський ставився до такої "фамільярності" цілком спокійно.

На жаль, досвідчений партапаратник так і не розумів, що ринкова економіка та відкрите суспільство взаємовиключні з радянською системою.

Зустріч з моїм мінським приятелем Романом, з яким познайомився на одному з семінарів фонду Фрідріха Науманна у Києві, була дуже короткою. Він є активістом руху Володимира Некляєва і зараз готується до парламентських виборів, які відбудуться у Білорусі на місяць раніше за українські. Думаю, "Країна ліберальна" буде моніторити і ті, і інші.