Міністерство економіки запропонувало свою концепцію податкової реформи. Через тиждень Яценюк від імені Уряду анонсував іншу концепцію, розроблену Мінфіном.
Такий плюралізм думок в голові одного Уряду не рятує від головної біди – відсутності реформ. Бо, насправді, ані суттєвого скорочення доходів та видатків бюджету, ані змін у відносинах податківців та платників в обох концепціях немає. А технічних змін багато.
Яку ж концепцію запропонувало Мінекономіки?
Концепція реформування податкової політики запропонована громадськістю – мабуть перший такий досвід в Україні. Група «Реанімаційний пакет реформ», інші ентузіасти змогли переконати урядовців взяти свої напрацювання за основу податкової реформи.
В концепції є позитивні моменти.
1. Вірний опис теперішнього стану речей.
2. Доречні декларації про наміри.
3. Зменшення деяких податків, підвищення відповідальності податківців.
4. Участь громадських активістів.
Мабуть, все.
Що викликає побоювання?
1. Відсутність відповідей на окреслені питання.
2. Запропоновані рішення не відповідають деклараціям.
3. Фактично зменшується лише ПДВ але таким чином, який викликає багато сумнівів.
4. Залучення громадськості потребує обговорення.
1. Що в нас є на сьогодні?
Фіскальний тиск на платників податків до 40% не підйомний, не дозволяє багатьом працювати, збільшую тіньову економіку. Тим не менше, зібраного не вистачає, бюджет не виконується, дефіцит у 2013р. був 4.5%, державний борг зростає. З метою вибити податки, ускладнюють адміністрування, платники податків вимушені витрачати час та гроші на заповнення, здачу звітності, спілкування з контролерами.
Всі податки йдуть у столицю, місцеве самоврядування перетворюється на фікцію. Все це разом прокує корупцію та соціальну напруженість.
2. Що декларується?
Зміну відносин між платниками податків та податківцями на гармонійні та партнерські, спрощення адміністрування податків.
Зменшення перевірок.
Зменшення кількості податків та платежів.
Зменшення податкових пільг.
Зменшення ставок податків.
Переніс центру ваги з прямих податків на непрямі (акцизи).
3. Що пропонується реально?
- «У Податковому кодексі необхідно перебачити види відповідальності за неправомірні дії, які можуть бути застосовані в рамках податкового законодавства не тільки до платників податків, але й до контролюючих органів та їх посадових осіб, а також чіткий механізм дій платників податків у випадку, якщо їхні права порушуються».
Це декларація, бо відповідальність посадовців зазначається у адміністративному кодексі, фізичних осіб – у цивільному та карному кодексах, там вказуються конкретні санкції за конкретні порушення та злочини. Нічого цього в концепції немає.
- «Україні необхідно імплементувати світовий принцип роботи контролюючих органів з платниками податків – роз’яснювальна робота з метою якісного інформування платників податків та запобігання можливим порушенням, замість діючого на сьогодні принципу покарання платників податків за податкові правопорушення».
Золоті слова, але ж нічого не пропонується задля їх реалізації. Адже тільки було прийняте нове положення про Державну Фіскальну службу (що замінить податкову та митний комітет) і там головне завдання зазначене – реалізація державної податкової та митної політики та контроль за надходженнями до бюджету і жодного слова про роз’яснювальну роботу!
- «Потребує перегляду та скорочення перелік перевірок платника податків» - ну, це просто побажання таке, жодних пропозицій по впорядкуванню перевірок та унеможливленню тиску через них на платників податків не запропоновано.
- Зменшено кількість податків з 22 до 8. Автори вважають, що це зменшить кількість документів та платежів, які треба заповнювати та сплачувати, кількість чиновників, які ці податки адміністрували.
Це правда, але. наприклад, новий «ресурсний податок» скоріш за все замінить 5 чи 6 існуючих податків, тобто скорочення витрат тут навряд чи відбудеться. А доходи, які держава не отримаю із скорочених податків, пропонується компенсувати, збільшивши акциз. Так, замість цільової надбавки до ціни на електрику та природний газ, пропонується акциз на ті самі товари.
- Зміна у оподаткуванні прибутку підприємств запропоновані 2- видів на вибір.
З одного боку – це поєднання фінансового та податкового обліку. Тобто сьогодні підприємства розраховують фінансовий результат (прибуток) на основі правил бухгалтерського обліку. Є Міжнародні стандарті фінансової звітності, які намагаються впровадити. Але для оподаткування цей фінансовий результат не приймається. Там мало виходить прибутку. Придумали окремий податковий облік, який дозволяє нарахувати більше прибутку і, відповідно, податку. І підприємства змушені за власний рахунок вести 2 обліки. Концепція пропонує залишити 1 фінансовий облік, контролювати його спеціальною службою експертів з міжнародного обліку, збільшити відповідальність підприємств за якість бухгалтерського обліку і зазначити вичерпний перелік коригувань отриманого фінансового результату для цілей оподаткування.
Чи забезпечить це спрощення адміністрування податку на прибуток підприємств? Дуже сумнівно.
Справа в тому, що середньовічні італійці придумали бухгалтерію зовсім не для зручностей податківців. Її метою було допомогти власнику оцінити фінансовий стан бізнесу. Стандарти бух обліку з’явились з появою акціонерних товариств та банків, щоб кредитори та дрібні власники могли контролювати поводження з їх грошами. Податківці скористалися наявністю такої звітності для своїх цілей. В більшості країн некорпоративний сектор, що не кредитується у банках, може не складати бухгалтерської звітності, а його оподаткування не потребує, щоб податківці копошилися в його документації, звіряючи накладні та інвентаризації. Чи зробила концепція крок в цьому напрямку? Ні!
В тій самій концепції пропонується альтернативний варіант реформи «встановлення об’єктом оподаткування лише прибутку, виплаченого в якості дивідендів або при здійсненні інших витрат, які сплачуються за рахунок прибутку». Нажаль, цей варіант і не повний, і не розкритий. В пропозиціях «реанімаційного пакету реформ» він розкритий краще. Але до Уряду потрапив в ущербному вигляді.
Насправді, пропонується 2 речі.
Податок береться не в момент нарахування прибутку, а в момент його витрачання на споживання. В момент виплати дивідендів, зарплат вище фонду оплати праці, покупці товарів, послуг, що не мають відношення до діяльності підприємства та т.ін. Для цього не потрібно вивчати бухгалтерську документацію підприємства, адміністрування спрощується, стає більш наочним.
А друга частина прибутку, що буде витрачена на розвиток, також буде оподаткована, але пізніше. Бо друга частина пропозиції – податок на активи підприємства в розмірі 1%. Але цей варіант пропозицій викладений як альтернатива основному і в скороченому вигляді (про податок на активи нічого не сказано взагалі).
- Зміни у системі ПДВ.
Пропонується зменшити податок з 20 до 7% при продажі товари та послуги іншому платнику податку і 17% при продажі неплатнику ПДВ (кінцевому покупцю).
Пропонується ввести спеціальний ПДВ-рахунок для кожного розрахункового рахунку, з якого б велися всі розрахунки з ПДВ. Тобто, при сплаті 100гр з розрахункового рахунку – відразу 7 гр з ПДВ-рахунку. Немає грошей на ПДВ-рахунку – поповніть з розрахункового, потім повернете. Закінчився місяць – все, що залишилось на ПДВ-рахунку – до бюджету. А бюджет, навпаки, повертає борг, якщо він є. На думку авторів, це допоможе боротися з «податковими ямами», тобто з фірмами, що повертають собі з бюджету ПДВ, яке насправді не платили. І 7% - все ж таки не 20%, спокуси менше.
Добре, що податок зменшується. Але обидві пропозиції викликають зауваження.
ПДВ – це податок, який збирається на всьому шляху проходження товару. Наприклад, імпортер завіз каву – і сплатив податок від суми контракту. Продав її оптовому покупцю дорожче – і сплатив податок тільки з суми своєї надбавки. Оптовий торговець продав магазину дорожче – і сплатив ПДВ із своєї надбавки. Покупець в магазині купив каву ще трохи дорожче – і магазин сплатив ПДВ із своєї надбавки до ціни. Тобто за все заплатив покупець, всі інші отримали свої гроші назад. Але в бюджет податок потрапляв частинами і найбільшу долю його перерахував імпортер. Роздрібна торгівля – це найгірше контрольоване місце, де найчастіше ухиляються від податків. Саме тому ПДВ сконструйоване так, щоб найбільшу частину податку взяти там, де найважче ухилитись, при імпорті та у великих фірм. Автори руйнують цю схему, роблячи щось середнє між ПДВ та податком з продажу.
Україна йде в ЄС, хоча й не є його членом. В ЄС основна ставка ПДВ не може бути менше 15% (в концепції пропонується 7%) і в ЄС зменшують ставку саме для товарів масового попиту, тобто для роздрібної торгівлі. В Концепції все навпаки.
Ідея ПДВ-рахунків не нова. У 2004р. Україна відбилася від М.Азарова, який скопіював їх у Болгарії. ПДВ-рахунок – це заморожені кошти підприємства. Вам надійшло 100000гр і 7000 ПДВ. Сплата ПДВ через 3 тижні. Ви в цей час можете використати це гроші на виплату зарплати чи інших податків. А через 3 тижні сплатити до бюджету з нових надходжень. Якщо приймуть цю концепцію, не зможете. Це в умовах, коли підприємствам і без того не вистачає обігових коштів.
Окрім того, викликає сумнів, що ці ПДВ-рахунки зможуть допомогли в боротьбі з незаконним відшкодування ПДВ. Доки існує «чорний кеш» існують і схеми ухилення, яким ПДВ-рахунки не зарадять.
Паралельно обговоренню Концепції Мінекономіки Уряд запропонував, а ВР прийняла іншу технологію роботи з ПДВ-розрахунками, що вступить у дію з 2015р. Є надія, що 2015р. хтось передумає.
- Зміни у системі ЄСВ. Дивно, але їх немає у Концепції, але є у рекламних матеріалах до неї. Запропоновано зменшити ЄСВ з 36.77% до 18% на півроку для тих підприємств, які збільшать фонд оплати праці у 2 рази. За який період треба збільшити фонд оплати праці, з якого моменту буде зменшення ЄСВ, що буде після закінчення півроку, чи повернеться теперішня ставка чи залишиться нова, нічого не зрозуміло.
Але зрозуміло, що зменшення ставки ЄСВ треба буде компенсувати. Пенсійну реформу автори не пропонують. Автори мають надію, що в країні збільшиться зарплата? Але ж не відразу. І якщо мова лише про півроку, то хто ж заради тимчасового зменшення буде збільшувати зарплату на постійній основі?
- Стимулювання заінтересованості органів місцевого самоврядування в економічному розвитку регіонів через спрямування частини загальнодержавних податків і зборів до місцевих бюджетів.
Ця фраза з концепції не має жодного наповнення. Як будуть стимулювати заінтересованість, яку частину податків направлять до місцевих бюджетів і яких саме, обласних чи територіальних громад, з концепції дізнатися неможливо.
- Компенсація зменшення доходів бюджету. Пропонується зняти існуючі пільги (не вказано, які саме), збільшити акцизи та плату за надра та видобуток копалин (новий ресурсний податок).
4. Що залишається у сухому залишку
Слушні констатації та добрі наміри не знайшли в концепції свого втілення. Автори визнають, що загальна сума податків завелика для нашої економіки, але не пропонують її зменшити. Реальне зменшення ПДВ та невеликих податків пропонується компенсувати збільшенням акцизів та плати за надра.
Податкова реформа потребує саме зменшення податкових вилучень з економіки, але концепція цього не передбачає.
Автори декларують зміни відносин податківців та платників податків, але нічого реального для цього не пропонується. Податкова реформа потребує прибрати з обов’язків податківців наповнення бюджету, залишивши тільки контроль та допомогу у дотриманні податкового законодавства.
Податкова реформа потребує прописати конкретну адміністративну та карну відповідальність податківців за неправомірні дії по відношенню до платників податків. Це б сприяло гармонізації відносин платників та чиновників, але цього немає в концепції. Фактично, пропонується зменшити лише 1 податок – ПДВ. Але процедура зменшення викликає забагато сумнівів.
Податкова реформа потребує саме зменшення податків, в першу чергу ПДВ та ЄСВ, якнайменше змінюючи процедуру адміністрування. Бо зміни процедури тільки погіршують стан платників податків, примушуючи засвоювати нові методики та інструкції, оплачувати курси та зміни у програмному забезпеченні, старі складні та засвоєні процедури змінюються на нові не простіші, але які потрібують зміни бізнес-процесів.
І останнє. Ідея про те, щоб громадське суспільство пропонувало реформи почала втілюватись. Ця реалізація потребує осмислення. Активісту з Майдану прийшли до Уряду із своїм планом реформ. Урядовці прийняли план в якості концепції реформування. Що може бути краще?
Зараз існує безліч ініціатив з реформування різних сторін української економіки. Часто пропозиції протилежні, взаємовиключні. Ясно, що їх не можна прийняти одночасно, але все повинно відбуватись в рамках демократичних процедур. В даному випадку пропозиції, які увійшли до концепції, обговорювались на різних майданчиках, лунала різноманітна критика (тут викладена мала частина з неї), але на концепції ця критика не відобразилася. Автори часто чесно відповідали, мовляв, ці ідеї викладені «великим людям» і змінити по суті нічого неможливо.
Дуже нагадує обговорення податкового кодексу у 2010р. Начебто, громадськість замість чиновників, але технологія не змінилася.
Країна потребує справжньої реформи і нормального демократичного процесу її обговорення. Саме зараз, в умовах фактичної війни, ці реформи найбільш потрібні. Бо насправді, Україна стала жертвою агресії саме й виключно тому, що обрала самостійний шлях у Європу. І перемога – це коли України не на словах та закликах, а на ділі туди піде. Коли створить ефективну економіку, забезпечить можливості для комфортного життя вільної праці та самореалізації своїм громадянам.
Саме на це й повинні бути націлені реформи. А не на зміну назв чи порядку проходження паперів.
Концепцію читав В.Рапопорт Перша публікація