Це, по-перше, необхідна властивість справжнього лідера-менеджера: мотивувати певну групу людей для досягнення спільної мети. Як каже колишній міністр закордонних справ США, Генрі Кісінджер, “A leader does not deserve the name unless he is willing occasionally to stand alone”, тобто у лідера має бути довгострокова мета і необов’язково, щоб всі або більшість народу поділяли це його бачення на початку. Він має мати якості для донесення людям ідей, щоб поширювати і приймати рішення для втілення у життя даної мети.
Як показує історія іноді приходиться тимчасово жертвувати чи своєї посадою чи боротися з сильним опором, але зрештою ці особистості (11 лідерів, про яких ітиме мова далі), у яких справді була мета і вони своїми ідеями і вміння невпинно до них іти, змінювали світ.
1. Махатма Ганді. Зумів мирним шляхом мобілізувати людей і покласти колоніалізму край.
2. Нельсон Мандела. Після 27 років у в’язниці не взяв реванш (за зразком Зімбабве, Роберт Мугабе), але курс на примирення та суспільство, де раса не має значення.
3. Фредерік де Клерк. Був останнім президентом в ПАР, з Національної партії. Тоді голосувати мали право лише «білі» і у 92-му році був змушений розгортати велику кампанію з публічними дискусіями, щоб виграти референдум і затвердити політику примирення. «Білі» радикали не раз влаштовували замах на його життя. Разом з Манделою отримав Нобелівську Премію. Мав чітке бачення, що Апартеїд не можливо продовжувати, тому активно шукав діалогу.
4. Конрад Аденауер. Прийняв стратегічне рішення вибудувати армію та вступити в НАТО, незважаючи на велике протистояння та несприйняття у суспільстві, бо йому «закидали», що він навіки унеможливлює об’єднання Німеччини. Тільки подальша історія показала його правоту. Закладав політику німецько-французького примирення. Був причетним до створення «Вугільної унії» - попередник Євросоюзу.
5. Гельмут Шмідт. Мав чітке стратегічне бачення щодо карти сил (озброєння, потенціал завдавати першого удару), яка має бути збалансованою. Він активно лобіював рішення щодо розміщення ракет у Західній Німеччині. Серед суспільства та депутатів це викликало велике обурення. Зрештою, жертвував своєю посадою та коаліцією, але мета була досягнена і Радіянський Союз зміг стратегічно програти.
6. Маргарет Тетчер. Проводила необхідні жорстокі реформи ,через що її називають Залізною Леді.
7. Рональд Рейген. Консолідував успішну податкову реформу з баченням того, що у кінцевому результаті, бюджет може наповнюватися зі зменшенням податків (він розраховував на економічний ріст, який у кінцевому результаті дає значно більше грошей, ніж високі податки). Він і справді не був все обізнаною людиною, а дехто навіть сумнівався у його компетенції при вступі на посаду.
8. Генрі Кісінджер. Заклав нову реалістичну зовнішньополітичну стратегію США та Західного Світу щодо зменшення напруження між двома блоками. У 93-му отримав Нобелівську премію за американсько-в‘єтнамський договір про мір.
9. Лешек Бальцерович. Через нього (так-званий план Бальцеровича) Польща на початку 90-х рр.. проходила «шокову» терапію. Це стало складовою успішної економічної трансформації країни.
10. Мілан Годжа. Словацький політик, який випередив свій час. Ідею створення конфедерації Центральних та Східноєвропейських країн між Німеччиною та Росією. Через частково напружені міжнаціональні та міждержавні стосунки (конфлікти навколо «Тріано» - розділення колишньої «мадярської» імперії в 20-му році, конфлікти між Польщею та Литвою тощо) ця стратегія не могла бути реалізованою у тому часі. У 90-х рр. була заснована Вишгородська четвірка: Польща, Чехія, Словаччина та Угорщина. Мета цієї організації є координація зовнішньої, економічної та культурно-суспільної політики. До Вишгородської четвірки у 2005 році була запрошена і Україна. Відносини Польщі з Прибалтійськими країнами зараз охарактеризують взаєморозуміння і співпраця. Годжа на 70 років випереджав час.
11. Митрополит Шептицький. Випереджав свій час приблизно на 80 років і вже на початку минулого століття активно виступав за міжконфесійний діалог та примирення між церквами. За його мету, під час перебування на престолі, взявся Ян Павло ІІ.
4 глобалні якості справжнього лідера.
1. Чесність (Integrity). Люди вірять у те, що твоя мета-мрія відповідає викликам сучасного суспільства, а не бажанням власного его.
2. Він є гуманним: задіюватиме потенціал кожної людини задля втілення позитивної мети.
3. Завжди мислить позитивно. Лідер мотивує і заохочує людей все більше працювати, щоб успішно реалізувати «правильні» речі.
4. Лідер – це оптиміст: він відтворює клімат позитивних ідей, а не звинувачує всіх довкола.
Що власне потрібно справжньому лідеру?
Щоб бути успішною у суспільстві людиною, лідер потребує наступних професійних навичок:
1. Цілеспрямована та прозора комунікація – вміти більше ніж просто гарно говорити та писати (у деяких посадових осіб в Україні навіть і до цього є претензії :) ). Завдяки комунікації лідер є справжнім лідером. Він веде людей до мети, яку він обрав в інтересах суспільства. А щоб донести свої поетапні цілі до них, прозорість у комунікації є обов’язковою.
2. Мотиватор. Справжній лідер має вміння повести кожного і мотивувати всіх бажаючих максимально використати свій потенціал. Найкраща мотивація для всіх – це позитивна глобальна мета; мета, заради якої варто і перетерпіти тимчасові складнощі.
3. Лідер є не всезнаючою людиною, а стратегом, тому він розуміє, які кроки потрібно здійснити, щоб у кінцевому результаті, задіявши професіоналів та цільове суспільство, реалізувати загальну мету. Лідер має здатність визнати власні помилки.
4. Найважливіше, справжній лідер завжди іде власним прикладом вперед. Тобто те, що він вимагає від суспільства, повинен виконувати сам.
5. Стратегічне планування та проект-менеджмент. Лідер має поетапний план з поетапними цілями та якісними показниками. Справжній лідер знає, що він має бути як всередині своєї команди, так і зовні – підзвітним суспільству. Він має бути готовий задля досягнення власної мети іти на компроміс та вносити потрібні зміни до плану. Лідер розумітиме, що не може бути детально обізнаним у всіх галузях. Через це загальний план не може бути надто детальним уже на початку, але має залучати всіх, щоб легше було досягти кінцевої мети.
Тобто справжній лідер знає, що він ні всемогутній, ні всеобізнаний і потребує сильну ідейну команду, де не панує кумівство, а наявні професіоналізм і атмосфера відкритої дискусії. Справжній лідер знає свою справу, але він розуміє, що може і буде часто помилятися. Має вміння заради досягнення глобальної мети пристосовувати свої плани і прислуховуватися до своїх професійних соратників. З цього виникає, лідер, навіть самозванець, не матиме успіху без професійної довгострокової кадрової політики, котра має здійснюватися на умовах відкритих конкурсів за допомогою також Центру Оцінювання. Підходи мають бути однаковими (у кожному окремо взятому відділі чи районі). Він має опікуватися, перш за все, послідовним розвитком молодих кадрів.
Треба розуміти, що навчання не обмежується закінченням університету, але є всежиттєвим та еволюційним процесом. У сучасній українській партії нехтують потенціалом української молоді, яка здебільшого служить партіям самозваних лідерів, лише для того, щоб махати прапорцями. Саме молодь дає нові імпульси, креативність, інноваційні підходи.
Країна потребує справжніх лідерів (нових та професійних). Вони не впадуть з неба, але вкладання у їхній розвиток є найкращою інвестицією.
А зараз ще звернемо увагу на одного з найяскравіших лідерів, які міняли і будуть кардинально міняти на краще власну держави, а саме Гелен Зілле з ПАР, котра сформує нову південноафриканську еліту і послідовно іде до мети реалізовувати «відкрите суспільство можливостей для всіх». Крім англійської, німецької та африканс, вона також вивчила найпоширенішу мову серед «чорних» у Пд. Африці – хоза. Якщо подивитися на її біографію, ця людина завжди ітиме вперед тільки за власним прикладом. У 80-х рр. вона була у русі проти Апартеїду.
У 2008 р. Гелен Зілле здійснила успішний ребрендинг Демократичного Альянсу. У тому ж році мер Кейптауна, пані Зілле (3 2006 до 2009 рр., а у 2009 р. була обраною прем’єром в штаті «Кап Вест». Вона стала першим прем’єром південноафриканського штату з 1994 р., які не належить до АНК.) була обрана світовим мером року за досягнення у боротьбі за покращення умов життя, у створення нових робочих місць та можливостей.
Вона, як справжній лідер, побудувала партію навколо професіоналізму, долучивши найкваліфікованіші кадри, тому ця партія для кандидатів на всіх рівнях (чи у мери чи у депутати) активно використовує Центр Оцінювання, зробивши чудовий бренд партії управлінців, підійшовши до кожного окремого району, де вони перебувають у владі, однаково. Рейтинг колишньої «білої» партії вже зараз складає 25 % і вийшов поза етнічні чи расові межі, справді ставши партією можливостей для всіх.
Українським партіям було б добре задуматися над тим, як активно долучає її партія молодих лідерів (як наприклад можно навести Мусі Маммані- кандидат «ДА» у Йоганнесбурзі) і отримала завдяки цому гарні результати на виборах 2011. АНК була змушена попереджувати всіх «чорних», котрі зраджують АНК та голосують за ДА, що їх «втоплять в морі». Так висловився один з локальних лідерів АНК в «Нельсон Мандела Бей» перед «чорними», які бажають мати хороше управління і готові вперше проголосувати за альтернативу АНК. Він боявся справедливо, оскільки ДА отримала більше 40 % у «метро полісі», де доля «чорних та колірових» складає понад 75%. Під час публічних дебатів було видно той розрив між кандидатами, обраними через Центр Оцінювання від ДА, які публічно задекларували Кодекс Честі публічної особи, виступали з професійною стратегією перетворень, володіли командою професіоналів та могли показати надзвичайно успішні приклади у «Кейп вест» і кандидатами від АНК. ДА дає Пд. Африці шанс після законодавчого подолання Апартеїду у 90-х рр.. дійсно здолати Апартеїд в головах та сформувати суспільство, де колір шкіри є аж ніяк не вирішальним фактором. Українським партіям справді варто дивитися на ії програму для молодих лідерів – «DA Young Leaders’ Programme».
У другі частині частини (яка буде зафтра) хочу показати два конкретні приклади з політики та економіки як справді бути успішним через відповідне лідерство й як будувати новий кадровий резев та отримувати нових лідерів в українських реаліях.
Ян Ягіелло-Шонфельдер,
Консультант та менеджер проектів,
ПР і політічні стратегії, Аналітика та міжнародні відносини